Вибрані твори. Том другий: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Від човна Аїхари довелось відмовитися. Мукудорі навіть не поцікавився, як Кокікі так швидко надибав шхуну. Та, зрештою, це й не мало значення.

Торговельний контракт із господарем «Сінтоку-мару» уклали через кілька днів.

Віднині Мукудорі — сіндо: шхуна перейшла у його власність. Кокікі, на правах пайщика, став її співвласником.

Невдовзі «Сінтоку-мару» поставили в док. Нагляд за ремонтом узяв на себе Кокікі.

— Я, Мукі, практичніший за тебе, — відверто заявив. — Та й треба ж колись виправдати твоє добре ставлення до мене.

Власне, на придбання шхуни Кокікі не затратив ні гроша, дарма що вважалося, ніби він рівноправний пайщик. За все заплатив Мукудорі, одержавши лише розписку, в якій зазначалося, що Кокікі на протязі кількох років сплатить борг.

Тому-то він і «старався»…

Ремонт почали пізньої осені. Вивести шхуну з доку передбачалося навесні. Та минуло й літо, а «Сінтоку-мару» досі ще стояла на стапелях.

Її переобладнували докорінно. За гроші, які пішли на ремонт, можна було б купити нову шхуну.

— Як же так вийшло? — дивувався Мукудорі, знову й знову фінансуючи цей невиправдано дорогий ремонт.

— Жодної ієни, Мукі, у власну кишеню я не поклав, — образився Кокікі.

У складений ним кошторис було внесено всі витрати. Однак Мукудорі вони не переконали.

— Я не розумію, навіщо було міняти двигуни, робити додаткове днище?

Кокікі загадково посміхнувся.

— Ми збираємося рибалити за сотні миль од рідного берега і ловити не дріб'язок, а велику рибу.

Було видно, що шхуна обладнується не для каботажного плавання. В цьому Мукудорі переконався, коли відвідав «Сінтоку-мару».

Від колишньої старої, побитої штормами посудини нічого не залишилося. Двигун поставили новий, із торпедного катера. Його придбали завдяки майору-американцю через відомство колишніх окупаційних військ. Він міг розвивати неабияку швидкість.

Такий двигун — недосяжна мрія рибалок, власників тихохідних шхун і човнів. Зовні непримітна «Сінтоку-мару» тепер мала потужне сталеве серце.

Ось тільки Мукудорі неабияк здивувало переобладнання всередині самої шхуни. Насамперед додаткове днище. В міждонні, під горішнім настилом, утворився місткий простір. Він був добре замаскований. Якби Кокікі не показав, Мукудорі й не помітив би.

— Це що — танк для прісної води? — поцікавився він.

— Можна використовувати і для води, — погодився коротун. — А ще краще — від стороннього ока ховати те, що нікому не треба показувати.

— Чи не збираємося ми біля російських берегів полювати на котиків?

Того дня в док прибув величезний «студебекер». З нього вивантажили контейнер. Крім сітей, Мукудорі побачив й інше — зовсім не риболовецьке знаряддя. Його перенесли в потаємне міждоння.

— Як бачиш, ходити доведеться в далеке плавання і рибалити з допомогою найновішої техніки.

— Але ж… — хотів було заперечити своєму пайщику Мукудорі.

— Ніякого «але»! — перебив Кокікі. — Риба рибою — на те ми й рибалки! — підморгнув він. — Та передусім…

До них підійшов один із докерів, що ремонтували шхуну, й Кокікі так і не доказав.

Ось для чого потрібна була ця докорінна переробка судна!

— Рибалки! — глузливо пробурмотів Мукудорі. — Нічого не скажеш, здійснилася мрія — я став рибопромисловцем. Ха, ха, — пирскнув він сміхом.

«Маріонетка з театру тіней», — подумав гірко.