П’ятірка з хвостиком: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

І всім стало весело.

— Сла-авное море-е, священний Байка-ал!.. — затягнув Кум Цибуля.

— Курс норд-норд-ост!.. Гей! У машинному! Піддай пари! — вже впевнено вигукнув Петрусь.

Аллочка дивилася на нього так, як нещодавно дивилася вона на Васю.

Ех, хороше!

Як гарно жити на світі!

Коли ти капітан, і командуєш фрегатом «Мрія», і на тебе дивиться перша красуня у класі, хіба ти можеш сидіти? Що це за сидячий капітан?! Сміх та й годі! Ти мусиш стояти на капітанському містку, підставивши обличчя солоному вітрові.

І Петрусь звівся на рівні ноги і, балансуючи, підніс руку дашком до очей.

Вони вже пропливли під мостом і випливли на широке плесо.

Гришка Гонобобель старався з усіх сил, щоб не відстати від Васі Боцмана, але все-таки й досвіду і спритності в нього було менше. І човен весь час завертав ліворуч.

— Гей! У машинному! Ліве, греби! Праве, табань! Матрос Гонобобель! Шуруй активніше!

Якби ж Аллочка не глянула у цю мить на Гришку…

А може, то він і ненароком. Хто його зна…

Але Гришка Гонобобель раптом з усієї сили рвонув за весло, човен різко хитнувся… Капітан Буль втратив рівновагу і…

Всі тільки побачили, як мелькнули в повітрі його ноги, коли він перелітав через борт…

Шубовсть!..

— Ой!..

Човен продовжував рухатися вперед. За мить Петрусева голова виринула вже за кормою.

— Людина за бортом!.. Ги-ги! — весело закричав Гонобобель.

— Пливи сюди! Ти фо? — загукав Боцман.

Петрусь безладно борсався у воді, то занурюючись з головою, то на мить виринаючи.

— Та він же не вміє плавати! — скрикнула Оля Татарчук.

Ніхто не встиг навіть оком зморгнути, як вона підхопилася, скочила на корму і пірнула у воду.

Вода відразу закипіла, зануртувала… Мить — і Оля вже біля Петруся. І вже вони вдвох то занурюються, то виринають.

— Розворот! Швидше! — закричав Вася, щосили орудуючи веслом.

Але, поки вони з Гонобобелем розвертали човен, ще двічі шубовснуло… То Антоша з корми, а Кум Цибуля з носа кинулися у воду. Хоча, відверто кажучи, це вже було ні до чого…

Але які ж вони були б хлопці, якби ото сиділи склавши руки, коли таке робиться!..

Човен уже підплив, і Оля й Петрусь вже трималися руками за борт, Вася, Гришка та Аллочка пробували втягти їх у човен, а хлопці тільки підпливали, винуваті й розгублені.

І от вони вже всі вчотирьох тримаються за борти човна й цокотять зубами.

— Н-не треба втягати… Н-не в-витрачайте часу… — процокотіла Оля. — Г-гребіть швидше д-до б-берега…