— О!.. Васьок! Здоров!.. Приїхав? Скучив?
— Моя тьотя Клава! — обернувся Боцман до однокласників. — Мої друзі!
— Дуже приємно! — тьотя Клава церемонно по черзі подала кожному з них складену човником руку.
— Як там мій фрегат? — спитав раптом Вася й зиркнув скоса на Петруся.
— На місці, капітан! — кумедно козирнула тьотя Клава.
— Ні, я тепер боцман. Капітан у нас — о! — Капітан Буль! — він ляснув Петруся по плечу.
Петрусь зашарівся.
— А-а… — зміряла поглядом Петруся тьотя Клава. — Ну, дивіться, вам видніше. Тільки глядіть обережненько… Щось вас багатенько.
— Фо ти!.. Якраз комплект. Ти фо не знаєф — мій фрегат брав на борт і десять.
— Знаю-знаю, тільки все-таки не дуже… Хоч і тепло сьогодні, але вже вересень, вода холоднувата. Плавати хоч умієте?
— Аякже! — за всіх відповів Гонобобель.
— Ну, тоді давайте… Отам, у кінці…
— Знаю-знаю… Фо ти! — Боцман впевнено покрокував по пристані, де в’язалися човни. А біля передостаннього спинився:
— О! Мій фрегат «Мрія». Я завжди на ньому плаваю.
Тітка Клава вже наближалася, несучи два весла:
— Хто вміє гребти? Тільки чесно!
— Я! — вигукнув Гонобобель і переможно зиркнув на Аллочку.
— Ну, тоді сядеш отут, поряд з Васьком. Він на праве весло, ти на ліве, — тьотя Клава увіткнула весла у кочети, одімкнула ключем замок, розмотала ланцюг, узяла в руку:
— Сідайте!.. Дівчатка, проходьте на корму… І хтось із хлопців теж.
— Давай ти, Антоша! — сказав Боцман. — А тепер ми — на весла… А ти, Капітане, і ти, Куме, на ніс.
Коли всі усілися, тьотя Клава віддала ланцюг Петрусю і легенько відштовхнула човен від причалу:
— Ну… щасливого плавання!.. Кермуй, капітане!.. Веди корабель «Мрію».
Але розгублений Петрусь мовчав.
— Ну фо ти? Чого мовчиф? — вигукнув Боцман.
Петрусь перехопив погляд Аллочки — вона дивилася на нього лукаво й очікувально.
І враз лоскотна хвиля радісного піднесення охопила його.
— Слухай мою команду! Курс зюйд-зюйд-вест, поворот на чотири румби! Повний вперед! — дзвінко скомандував він і не впізнав власного голосу — такий він був по-справжньому капітанський.
— Єсть, капітан! — вигукнув Боцман і наліг на весло.
Гонобобель наліг теж. І човен поплив по озеру.
— Ой! Як гарно! — радісно верескнула Оля Татарчук.