Дорога: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

На рівній місцевості вода сповільнилася. Заплавні низовини біля дороги нерухомі й сірі. Прибережні рівнинні річки свинцевим серпантином в'ються по спустошених угіддях. Ішли далі. Попереду побачили заглиблення й зарості очерету. Гадаю, там міст, сказав чоловік. Можливо, струмок.

А ту воду можна пити?

У нас немає вибору.

Не захворіємо?

Не думаю. Може, там узагалі сухо.

Можна я першим гляну?

Так. Звичайно.

Хлопець гайнув по дорозі. Чоловік уже давно не бачив, як він бігає. Лікті виставив, на ногах шльопають завеликі кеди. Батько зупинився і дивився, кусаючи губу.

Від струмка лишилося дрібне джерельце. Чоловік спостерігав, як потічок ледве плине, спускаючись у бетонну трубу під дорогою. Плюнув у струмок, щоб перевірити, чи вода проточна. Узяв ганчірку з візка і пластмасову банку, повернувся, обернув ганчіркою горлечко банки, занурив її у воду й дивився, як банка наповнюється. Підняв її, всю в краплях, і підніс до світла. На вигляд не така й кепська. Зняв ганчірку й передав банку хлопцю. Пий, сказав він.

Той випив і передав назад.

Ще попий.

Ти попий, тату.

Добре.

Вони сіли й профільтрували воду від попелу. Пили, скільки могли. Потім хлопець відкинувся на траву.

Треба йти.

Я дуже втомився.

Знаю.

Сидів і дивився на нього. Вони не їли вже два дні. Ще два, і почнуть слабнути. Чоловік виліз крізь очерет на насип, щоб поглянути на дорогу. Темна, чорна й невторована там, де перетинає відкриту місцевість. Вітри змітали попіл і пил із дорожньої поверхні. Колись це був родючий край. Ніде немає жодних ознак життя. Цієї частини країни він уже не знав. Назв міст і річок. Ходімо, сказав він. Маємо йти.

Спали дедалі більше. Уже не раз прокидалися розпластані посеред дороги, як жертви ДТП. Сон смерті. Чоловік сідав і тягнувся до револьвера. Одного свинцевого вечора стояв, зіпершись ліктями на ручку візка, і дивився на дім у полі десь за півтора кілометра від них. Першим його помітив хлопець. Дім то виринав, то зникав у завісі сажі, ніби в якомусь непевному сні. Чоловік сперся на візок і дивився на сина. Дійти туди буде непросто. Треба взяти ковдри. Візок сховати десь біля дороги. Можна було б дістатися туди до темряви, але назад повернутися вже не вийде.

Треба глянути, що там. Вибір невеликий.

Я не хочу.

Ми не їли кілька днів.

Я не голодний.

Ні, ти вмираєш з голоду.

Тату, я не хочу туди йти.

Там нікого немає. Обіцяю.

Звідки ти знаєш?

Просто знаю.

Вони можуть там бути.

Ні, не можуть. Усе буде добре.