Дорога: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Тату?

Спускайся. Спускайся й побачиш.

Чоловік поставив лампу на сходинку, піднявся і взяв хлопця за руку. Ходімо, сказав він. Усе гаразд.

Що ти знайшов?

Я знайшов усе. Усе. Зажди, сам побачиш. Він повів хлопця сходинками, підняв сяйливу пляшку вище. Ти бачиш? запитав він. Бачиш?

Що це, тату?

Їжа. Зможеш прочитати?

Груші. Тут написано «груші».

Так. Саме так і написано. О, саме так.

Стоячи, він майже сягав головою стелі. Різко нахилився під зеленим металевим ліхтарем, що звисав на гаку зі стелі. Він тримав хлопця за руку, і разом вони пройшли повз ряди картонних коробок із трафаретними написами. Перець чилі, кукурудза, рагу, суп, соус для спагеті. Багатство зниклого світу. Чому це тут? запитав хлопець. Воно справжнє?

О так. Справжнісіньке.

Чоловік стягнув одну з коробок, роздер її й дістав банку персиків. Це тут, бо хтось думав, що воно знадобиться.

Але вони не змогли цим скористатися.

Ні. Не змогли.

Вони померли?

Так.

А нам можна щось звідси взяти?

Так. Можна. Вони хотіли б, щоб це взяли. І ми хотіли б, щоб вони взяли.

Вони були хороші?

Так. Хороші.

Як ми?

Як ми. Так.

Тоді все гаразд.

Так. Усе гаразд.

У пластмасовій коробці виявили ножі, пластиковий посуд, столове срібло та інше кухонне начиння. Консервний ніж. Несправні ліхтарики. Чоловік знайшов коробку з різними батарейками й узявся їх перебирати. Здебільшого липкі від кислоти, що роз'їла метал, але деякі видавалися цілком нормальними. Врешті-решт один ліхтарик запрацював, чоловік поставив його на стіл і задмухав лампу. Відірвав бортик від відкритої коробки й розігнав ним дим, а потім піднявся сходинками й опустив ляду, тоді повернувся і глянув на хлопця. Що ти хотів би на вечерю? запитав він.

Груші.

Прекрасний вибір. Хай будуть груші.

Зі стосу паперових мисок у поліетилені він узяв дві й поставив їх на стіл. Розіслав матраци на ліжках, відкрив картонну коробку з грушами, витягнув звідти банку, поставив на стіл, а тоді затиснув кришку ножичком і покрутив коліщатко. Глянув на хлопця. Той тихо сидів на ліжку, досі загорнутий у ковдру, і спостерігав. Чоловік подумав, що й сам не до кінця усвідомлює, що відбувається. А раптом насправді вони наступної миті прокинуться в темному вологому лісі. Це будуть найсмачніші груші у твоєму житті, сказав він. Найкращі. Ось побачиш.

Сіли поруч і з'їли банку груш. А тоді банку персиків. Облизали ложки та, нахиливши банки, випили солодющий сироп. Потім перезирнулися.

Ще одну?