Дорога: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Ні. Не знайдуть.

Але можуть.

Ні, не можуть. Вони нас не знайдуть.

Пізніше, коли хлопець заснув, він сходив у дім і витягнув на подвір'я деякі меблі. Потім стягнув матрац і поклав його біля ляди. Спускаючись, підтягнув його просто на фанеру та обережно опустив ляду, так що матрац повністю прикривав вхід. Невибагливі хитрощі, але краще, ніж нічого. Поки хлопець спав, він сидів на ліжку й ножем при світлі ліхтарика вистругував дерев'яні фальшиві кулі, дбайливо підганяючи їх під порожні комірки барабана. Ножем вигострив кінчики, відшліфував їх сіллю, а потім пофарбував сажею, надавши кулям свинцевого кольору. Виготовивши всі п'ять, вставив їх у комірки, заклацнув барабан, а тоді повернув і оглянув револьвер. Навіть зблизька зброя видавалася зарядженою. Він поклав її поруч і підвівся, щоб помацати холоші джинсів, що парували над обігрівачем.

Колись у нього була жменька порожніх гільз, але їх втрачено разом з іншими речами. Треба було тримати їх у кишені. Навіть останню десь загубив. Гадав, що зміг би перезарядити їх гільзами 45-го калібру. Капсулі, мабуть, підійдуть, якщо їх витягнути, не зіпсувавши. Канцелярським ножем сточив би кулі до потрібного розміру. Підвівся і востаннє перебрав запаси. Потім прикрутив лампу, поки вона не згасла, поцілував хлопця, прокрався до свого ліжка і влаштувався під чистими ковдрами. Ще раз поглянув на цей крихітний рай, осяяний тремтливим помаранчевим світлом обігрівача, і нарешті заснув.

Місто залишили багато років тому, але вони все одно обережно пересувалися засміченими вулицями, і хлопець тримав його за руку. Проминули металевий сміттєбак, де хтось намагався спалити тіла. Вони б і не зауважили невиразне обгоріле м'ясо й кістки під вологим попелом, якби не обриси черепів. А так — жодного запаху. У крамниці наприкінці однієї вулиці у проході, заваленому порожніми ящиками, знайшли три металеві продуктові візки. Чоловік оглянув їх, вивільнив один з-під завали, а тоді сів навпочіпки, прокрутив колеса й покатав візок туди-сюди.

Можемо взяти два, сказав хлопець.

Ні.

Я теж можу котити один.

Ти розвідник. Ти маєш пильнувати.

А що ми з усім цим робитимемо?

Візьмемо, що зможемо.

Думаєш, хтось сюди прийде?

Так. Рано чи пізно.

Ти ж казав, що ніхто не прийде.

Я не мав на увазі, що взагалі не прийде.

Я хотів би тут пожити.

Знаю.

Ми могли б пильнувати.

І так пильнуємо.

А якщо прийдуть хороші люди?

Ну, не думаю, що на дорозі ми зустрінемо хороших людей.

Ми ж на дорозі.

Знаю.

Якщо хтось постійно пильнує, значить, він постійно боїться?

Ну, гадаю, щоб стати пильним, треба спочатку злякатися. Стати обережним. Сторожким.

А решту часу не боятися?

Решту часу?

Ага.

Не знаю. Можливо, варто завжди пильнувати. Якщо проблема виникає, коли її найменше очікуєш, то, певно, варто завжди на неї очікувати.