Анучкін. Отак ви обдурили мене, Фекло Іванівно?
Кочкарьов. Ану, підходь, Варваро, на розправу!
Фекла. І ні слова не розберу: оглушили зовсім.
Яїчниця. Дім будовано в одну цеглину, стара підошво, а ти набрехала: і з мезонінами, і чорт знає з чим.
Фекла. А не знаю, не я будувала. Може, треба було в одну цеглину, через те так і побудували.
Яїчниця. Та ще й у ломбард заставлений! Чорти б тебе з’їли, відьмо треклятуща! (Тупає ногою.)
Фекла. Дивись ти який! Ще й лається! Інший би подякував за приємність, що клопоталася про нього.
Анучкін. Так, Фекло Іванівно, от і мені ви теж наговорили, що вона знає по-французькому.
Фекла. Знає, любий, усе знає, і по-німецькому, і по-всякому; які хочеш манери — все знає.
Анучкін. Ну, ні; здається, вона тільки по-російському й говорить.
Фекла. А що ж тут лихого? Зрозуміліше по-російському, через те й говорить по-російському. А якби вміла по-бусурменському, то тобі ж гірше, і сам би не зрозумів нічого. Тут уже нема чого говорити про російську мову, мова звісно яка: всі святі по-російському говорили[63].
Яїчниця. А підійди-но сюди, треклятуща! підійди-но до мене!
Фекла (задкуючи ближче до дверей). І не підійду, я знаю тебе. Ти людина важка, ні за що поб’єш.
Яїчниця. Ну, дивись, голубочко, це тобі не пройде. От як проведу я тебе в поліцію, то ти в мене знатимеш, як обдурювати чесних людей. От ти побачиш! А нареченій скажи, що вона негідниця! чуєш, неодмінно скажи. (Виходить.)
Фекла. Дивись ти який! розходився як! Що товстий, то думає, йому й рівного нікого немає. А я скажу, що сам ти негідник, от що!
Анучкін. Признаюсь, люба моя, ніяк не думав я, щоб ви так обдурювали. Коли б я знав, що відданиця з такою освітою, та я… та й нога б моя просто не була тут. От як воно. (Виходить.)
Фекла. Блекоти пооб’їдались чи випили зайве. Ач, які вередуни знайшлися! З глузду звела дурна грамота.
Ява VII
Фекла, Кочкарьов, Жевакін.
Кочкарьов регочеться на все горло, дивлячись на Феклу і вказуючи на неї пальцем.
Фекла (з досадою). Ти чого горлянку дереш?
Кочкарьов продовжує реготати.
Фекла. Бач, як його розібрало!
Кочкарьов. А сваха! сваха! Майстерниця женити, знає, як повести справу! (Продовжує реготати.)
Фекла. Ич, як заливається! Мабуть, покійниця з глузду зсунулася в той час, як тебе родила (виходить з досадою).
Ява VIII
Кочкарьов і Жевакін.
Кочкарьов (продовжуючи реготати). Ой, не можу, їй-право, не можу, сили не витримають, почуваю, що лусну зо сміху (продовжує реготати).
Жевакін, дивлячись на нього, починає й собі сміятись.
[63] * …всі святі по-російському говорили. — Репліку було виключено цензурою з тексту перед прем’єрою вистави.