Анучкін. Здрастуйте, матінко Фекло Іванівно.
Фекла (біжить хапаючись). Спасибі, батеньки мої, здорова, здорова. (Одчиняє двері.)
У сінях чути голоси: «Дома?» — «Дома». Потім кілька майже нечутних слів, на які Фекла відповідає з досадою: «Дивись ти який!»
Ява XVII
Ті ж, Кочкарьов, Подкольосін і Фекла.
Кочкарьов (до Подкольосіна). Ти пам’ятай, тільки кураж і більше нічого. (Озирається і розкланюється дещо здивовано; сам собі.) Ху ти, яка купа народу. Це що значить? Чи не женихи? (Штовхає Феклу і говорить їй тихо.) З котрих сторон назбирала ворон — га?
Фекла (тихо). Тут тобі нема ворон, усі чесні люди.
Кочкарьов (до неї). Гості нещитані, каптани обсмикані.
Фекла. Каже дядя, на себе глядя, а й хвастонути нічим: верба товста, та всередині пуста.
Кочкарьов. Та й твої розжилися — по дірці в кишені. (Голосно.) Та що вона робить тепер? Оці ж двері до неї в опочивальню? (Підходить до дверей.)
Фекла. Безсоромний! кажуть тобі, що одягається.
Кочкарьов. Ото лихо! що ж тут такого? адже тільки подивлюсь і все! (Дивиться в замкову щілину.)
Жевакін. А дозвольте й мені поцікавитися теж.
Яїчниця. Дозвольте й мені глянути один разочок.
Кочкарьов (все ще дивиться). Та нічого не видно, панове. І впізнати не можна, що воно біліє, чи жінка, чи подушка.
Однак, усі обступили двері й намагаються зазирнути.
Кочкарьов. Чш… хтось іде.
Усі відскакують геть.
Ява XVIII
Ті ж, Орина Пантелеймонівна й Агафія Тихонівна. Усі вклоняються.
Орина Пантелеймонівна. А з якої причини зволили зробити ласку завітати?
Яїчниця. А з газет довідався я, що бажаєте підрядитися поставляти ліс і дрова, і тому, перебуваючи на посаді екзекутора при казенному місці, я прийшов довідатись, якого роду ліс, і скільки, і до якого часу ви можете його поставити.
Орина Пантелеймонівна. Хоч підрядів ніяких і не беремо, а що прийшли — раді. А як на прізвище?
Яїчниця. Колезький асесор, Іван Павлович Яїчниця.
Орина Пантелеймонівна. Прошу ласкаво сідати. (Звертається до Жевакіна і дивиться на нього.) А дозвольте дізнатись…
Жевакін. Я теж, бачу в газетах оголошення про щось: а дай, думаю собі, піду. Погода здалася хорошою, по дорозі скрізь травичка…
Орина Пантелеймонівна. А як на прізвище?
Жевакін. А лейтенант морської служби в одставці, Балтазар Балтазарович Жевакін 2-й. Був у нас ще один Жевакін, так той ще раніш за мене пішов у відставку: був поранений, матінко, під. коліно, і куля так дивно пройшла, що коліна самого не зачепила, а жилу прохопила — як голкою зшило, так що, коли було стоїш із ним, усе здається, що він намагається тебе ззаду коліном ударити.
Орина Пантелеймонівна. А прошу ласкаво сідати. (Звертаючись до Анучкіна.) А дозвольте дізнатися, з якої причини?..
Анучкін. По сусідству, прошу вас. Перебуваючи в досить близьких сусідах…