Агафія Тихонівна. А ще хто?
Фекла. Акинф Степанович Пантелєєв, чиновник, титулярний радник, трохи заїкається, тільки зате такий уже скромний.
Орина Пантелеймонівна. Ну що ти все: чиновник, чиновник, а чи не любить він випити, он що скажи.
Фекла. Що п’є, то п’є, не перечу. А що робити, він же титулярний радник; зате такий тихий, як шовк.
Агафія Тихонівна. Ну ні, я не хочу, щоб чоловік у мене був п’яниця.
Фекла. Воля твоя, матінко моя! Не хочеш одного, візьми іншого. Проте, що ж такого, що іноді вип’є зайвого, — не весь же тиждень буває п’яний: іноді випадає день і тверезий.
Агафія Тихонівна. Ну, а ще хто?
Фекла. Та є ще один, та тільки той такий… Бог з ним. Ці будуть кращі.
Агафія Тихонівна. Ну, а хто ж він?
Фекла. А не хотілося б і говорити про нього. Він хоч і надвірний радник і петлицю носить, та важкий дуже на підйом, не витягнеш його з дому.
Агафія Тихонівна. Ну, а ще хто? Адже тут їх тільки всього п’ять, а ти казала — шість.
Фекла. Та невже тобі ще мало? Дивись, як тебе раптом розібрало, а допіру була злякалась.
Орина Пантелеймонівна. Та що з них, з дворян твоїх? Хоч їх у тебе й шестеро, та, їй-право, один купець вартий усіх.
Фекла. Е ні, Орино Пантелеймонівно. Дворянин буде поважніший.
Орина Пантелеймонівна. Та що з тої поваги? А от Олексій Дмитрович та в соболиній шапці, в санках як прокотить…
Фекла. А дворянин от з аполетою пройде назустріч і скаже: «Що ж ти, купчино? ану зверни з дороги!» Або: «Покажи, купчино, оксамиту найкращого!» А купець: «Звольте, батеньку!» «А скинь, грубіяне, капелюха!», — от що скаже дворянин.
Орина Пантелеймонівна. А купець, як забажає, не дасть сукна; от дворянин і голенький, і нема в чім ходить дворянинові.
Фекла. А дворянин зарубає купця.
Орина Пантелеймонівна. А купець піде скаржитись у поліцію.
Фекла. А дворянин піде на купця до сенахтора.
Орина Пантелеймонівна. А купець до губернахтора.
Фекла. А дворянин…
Орина Пантелеймонівна. Брешеш, брешеш: дворянин… Губернахтор більший за сенахтора! Розносилася з дворянином! а дворянин, як треба, теж скидає шапку…
У дверях чути дзвінок.
Ніби дзвонить хтось.
Фекла. Ох, це вони!
Орина Пантелеймонівна. Хто вони?
Фекла. Вони… хтось із женихів.
Агафія Тихонівна (скрикує). Ух!
Орина Пантелеймонівна. Святі, помилуйте нас, грішних. У кімнаті зовсім не прибрано. (Хапає все, що є на столі, і бігає по кімнаті.) Та салфетка, салфетка на столі зовсім чорна. Дуняшко, Дуняшко!