Степан. Так, фраків у нього багато висить.
Подкольосін. А сукно ж на них буде, мабуть, гірше, як на моєму?
Степан. Авжеж, це буде показніше, що на вашому.
Подкольосін. Що ти кажеш?
Степан. Кажу, це показніше, що на вашому.
Подкольосін. Добре. Ну, а не питав, для чого, мовляв, пан із такого тонкого сукна шиє собі фрак?
Степан. Ні.
Подкольосін. Не говорив нічого про те, чи не думає, мовляв, пан женитися?
Степан. Ні, про це не говорив.
Подкольосін. Ти ж, одначе, сказав, який на мені чин і де я служу?
Степан. Казав.
Подкольосін. А він що на це?
Степан. Каже: буду старатись.
Подкольосін. Добре, іди собі.
Степан виходить.
Ява III
Подкольосін (сам). Я тої думки, що чорний фрак якось солідніше. Кольорові більше личать секретарям, титулярним та іншій дрібноті, молокососно якось. Ті, які чином вищі, повинні більше додержуватись, як кажуть, того… от забув слово. І хороше слово, та забув. Отак, батеньку, хоч як ти там собі не крути, а надвірний радник той самий полковник, тільки хіба що мундир без еполетів. Ей, Степане!
Ява IV
Подкольосін, Степан.
Подкольосін. А ваксу купив?
Степан. Купив.
Подкольосін. Де купив? У тій крамниці, про яку я тобі казав, що на Вознесенському проспекті?
Степан. Так точно, у тій самій.
Подкольосін. Що ж, хороша вакса?
Степан. Хороша.
Подкольосін.Ти пробував чистити нею чоботи?
Степан. Пробував.
Подкольосін. Що ж, блищить?
Степан. Блищати то вона добре блищить.
Подкольосін. А коли він давав тобі ваксу, не питав, для чого, мовляв, панові потрібна така вакса?