За сестрою: читать начало книги онлайн

Татарин махав до нього рукою й усмiхався.

– То бач, сину, воєнне дiло! До цього треба звикати, – пояснював один козак. – Зловиш ти його, ти йому пан, зловить вiн тебе, то в ясир пожене.

Павлусь справдi осмiлився. Вiн почав приглядатися до татарина зблизька. Це справдi такий, як тi крамарi татари, що в село заходили. А якi вони вчора були страшнi! Вiн гадав, що їм нiхто не встоїть, а тут ось зловив його сам Непорадний та й зв'язав, як барана.

– Ти налякався вчора? – питає татарин.

Павлусевi переклали цi слова на українську мову.

– Ти мене, чорте, стрiлою у спину поцiлив, – каже Павлусь.

Татарин засмiявся…

– Ну, вибачай, це воєнне дiло, я не знав, що поцiлю на бiгу…

– А де твiй кiнь?

– Пасеться.

– А сiдло є?

– Егеж!

– Ти менi подаруй твоє сiдло, а я тобi моє дам. Замiняємося та побратимами будемо.

Ця розмова велася через перекладача. Павлусь, почувши останнi слова, не розумiв, чого татаринновi треба. Вiн знав за козацьке побратимство, але хiба з татарином можна?

– Мiняйся, хлопче, це можна, – кажуть козаки. – Як треба, то й з чортом покумайся. Може вiн поможе тобi сестру вiднайти, – дораджував йому хтось.

Коли дiло йшло про сестру, то Павлусь не жалiв нiчого, себе самого вiддав би.

Згодився. Татарин подав руку i дуже радий був.

Павлусь уже йшов з сiдлом, та стрiнув Непорадного й розповiв йому про замiну сiдла. Непорадний його задержав.

– Так ти, татарине, сiдло мiняєш з хлопцем?

– Вже й замiняв…

– Егеж? А ти маєш своє сiдло? Вибачай, це моя воєнна добича, i ти i твiй кiнь i твоє сiдло…

Татарин нахмурився i люто глянув на Непорадного…

– Ось що, небоже! Тобi не побратимства хочеться, а червiнцiв, що в сiдлi захованi, от як! Ну, признайся! Правда? Скажи, чийого коня хлопець забрав?

Татарин мовчав.

– От хитрий поганець! – говорили козаки смiючись. – Якого побратима знайшов… Вiдтак з легким серцем продав би цього побратима на базарi…

Татариновi не вдалося.

За той час обидва ватажки порадились зробити так:

Вони пiдiйдуть пiд татарський кiш. Татарин покаже дорогу. Передом пiдуть козаки з Трiскою i стануть зачiпати татар, щоб їх з коша заманити. Трiска iз своїми втiкатиме. Татари поженуть за ними, а тут уже стоятиме Недоля й привiтає їх гарненько. Коли б татари не рушались у погоню, то це значить, що їх небагато й можна вдарити на кiш. Татарина поведе на арканi Непорадний.

Такий наказ виголосив Недоля перед козаками i звелiв сiдлати конi.

IV