— Перевірте контакти. Я вас чую з перебоями. А ви мене чуєте?
— …ую… капі…
— Потрусіть своє хазяйство! Чуєте мене?
Голос Дютетра став знову ясний.
— Чую дуже добре, пане капітане!
— Гаразд. Так от: сьогодні знову літак обмерзає, штурвал повертається важко, педалі зовсім заклинило!
— Весело. Яка висота?
— Дев'ять тисяч сімсот.
— Мороз?
— Сорок вісім градусів. А як із киснем?
— Гаразд, капітане.
— Стрілець, як у вас із киснем?
Відповіді нема.
— Гей, стрілець!
Відповіді нема.
— Дютетр, ви чуєте стрільця?
— Не чую, пане капітане…
— Викличте його!
— Стрілець! Гей, стрілець!
Відповіді нема.
Але перед тим, як знижуватись, я різко струшую літак, щоб розбудити стрільця, якщо він заснув.
— Пане капітане?
— Це ви, стрілець?
— Я…гм… так
— Ви не зовсім певні?
— Певен!
— Чому не відповідали?
— Перевіряв передавач. Я від'єднувався!
— Бовдур! Треба попереджати! Я вже думав іти на посадку, думав, що ви вмерли!
— Я… ні.