Ґольдштайн: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Поговорімо, — відповіла Шарлі. — Але, можливо, нам треба перестати танцювати довкола цієї теми. Ти збираєшся вибачатися перед Гвідо?

Невже у цей вечір вони будуть говорити про того хлопця з дурною усмішкою?

— Так, хай йому грець, — сказав він голосніше, ніж хотів. — Я вже обіцяв тобі це по телефону. Це все, про що ти хотіла зі мною поговорити? — Він сам був трохи вражений своєю гучністю. Але й вона не давала йому можливості взяти себе в руки.

Шарлі загасила цигарку. Вона торкнулася пачки правою рукою, ледь не витягнувши наступну, потім, здавалося, усвідомила, що робить, і відштовхнула «Юно» вбік. Тільки тоді Рат помітив, тільки цієї миті, що її напускна байдужість була лише маскою. Шарлі нервувала навіть сильніше за нього. Він просто не був упевнений, добрий це знак чи поганий.

— Пробач, — сказав він. — Я знаю, що облажався, можливо, тому я такий роздратований. Це більше не повториться.

Тепер Шарлі дістала з пачки наступну «Юно». Рат витягнув «Оверштольц». «Тоді будемо просто курити одне проти одного», — подумав він. Тепер він знав, що вона не бажала говорити з ним про щось приємне. Він вже очікував гіршого, але вирішив так легко не здаватися, він міг їй це пообіцяти.

Але спершу він дав їй прикурити, і тоді вона кинула на нього такий погляд, що розривав йому серце; у цьому погляді застигло невпевнене запитання. Що з нею? Що було в неї на думці? Невже вона хотіла?..

Посеред їхнього мовчання офіціант приніс напої. Здавалося, навіть він помітив, що між двома гостями щось не так. Коли чоловік пішов, Рат підняв свій келих, причому зробив це досить невиразно, щоб це могло, проте не обов’язково, означати тост. Вино було цілком непоганим. І за потрібної температури він одразу зробив ще один ковток. Шарлі не торкалася своєї газованої води; вона курила так, ніби їй за це платили.

— Ти маєш рацію, не будемо говорити про ту історію з Гвідо, — сказала вона. — Мені потрібно з тобою поговорити про дещо більш важливе.

Рат побачив, як справджуються його найгірші страхи. Він, напевно, почав би так само, якби хотів поставити крапку. Але він не хотів цього, він, хай йому грець, зовсім цього не хотів!

Він дуже напружився від її слів, він просто дивився на її вуста й чекав тих слів, які злетять звідти, навіть не наважуючись видихнути. Але Шарлі, здається, було важко сказати те, що вона хотіла сказати. Минула ціла вічність, перш ніж вона знову заговорила, і він вже боявся, що от-от почне задихатися.

— Ти ж знаєш професора Геймана, — нарешті сказала вона. — Кримінальне право. Цей чоловік стане моїм науковим керівником, якщо я колись отримаю докторський ступінь.

Рат кивнув, хоча пам’ятав його невиразно. Весь цей юридичний світ, цей академічний гурток в університеті завжди залишався для нього чужим. Кілька разів він забирав Шарлі після нарад та інших зустрічей і познайомився там з кількома її професорами та однокурсниками. Але, окрім хлопця з усмішкою, він не зміг запам’ятати жодного обличчя. Якщо Гейман справді був тим, про кого він подумав, коли почув це прізвище, то йому мало бути близько шістдесяти чи навіть сімдесяти років. Рат відчув, як у нього пересохло в роті, і зробив швидкий ковток вина. Що це мало означати? Невже вона хотіла зізнатися йому, що закрутила роман зі своїм колишнім професором?

— Гейман зробив мені пропозицію, — продовжила вона. — Я збиралася обговорити це з тобою, перш ніж прийняти рішення, але після всього того лайна минулого тижня... — Вона запалила свіжу цигарку «Юно» від старої. — Я прийняла його сьогодні, — нарешті сказала вона, гасячи викурену сигарету. — Я буду супроводжувати професора Геймана у Парижі протягом шести місяців. Це міжнародний дослідницький проєкт. Про територіальні межі кримінального права.

Лише тоді вона зробила перший ковток води. Рат думав, що буде ще щось, але більше нічого не було. Це було все, це була вся її новина. Шарлі хотіла поїхати за кордон зі своїм професором на пів року. Не більше й не менше. Як безневинно у порівнянні з тим, що він очікував.

— Париж прекрасний, — це все, що він сказав. Що за дурне зауваження! Але зараз це все майже не мало ніякого значення; він помітив, як з його душі впав важкий тягар вагою в цілий центнер, як він повільно розсипається, і йому стає все легше й легше дихати.

Вона глянула на нього з подивом.

— Це все, що ти хочеш мені сказати?

Він загасив цигарку.

— Коли? — запитав він. Він також міг запитати: Як? Чому? або Скільки? Це був випадковий збіг, що його запитання мало якийсь сенс, він навряд чи міг ясно думати, лише коли почув відповідь Шарлі, його думки знову повільно впорядкувалися.

— Вже в майбутньому зимовому семестрі, — сказала вона. — Мені доведеться поїхати у вересні.

Рат зробив ще один ковток. Навіть вино стало кращим на смак. Він очікував найгіршого, але, виходячи з цього, шість місяців без Шарлі були дрібницею, взагалі не проблемою. Він би це пережив.

Він мимоволі намацав маленький пакунок у внутрішній кишені піджака. Якими б хорошими не були її новини, це був не найкращий момент для освідчення. Чи варто йому робити їй пропозицію саме тепер, коли вона їде на пів року? Як це буде виглядати? Відсвяткувати заручини, а потім відправити наречену в подорож одну? Тобто одну? З іншим чоловіком! Він навіть не хотів уявляти, які можуть з’явитися плітки. І всі ті «добрі» поради. Навіть його батьки будуть...

— А тепер скажи хоч щось!

Тільки тепер він зрозумів, що вона природно чекає від нього відповіді, а він її досі не дав.

— Чудово, — сказав він, справді маючи це на увазі. — Це також означає, що судовий радник Вебер і окружний суд Ліхтенберга можуть котитися у пекло до всіх чортів, чи не так?

Шарлі засміялася, все ще трохи невпевнено, і в ту мить він зрозумів, що з її серця також впав тягар.

— Бідні чорти, — сказала вона, — це було б занадто для них, щоб витримати таке одразу. Але в принципі ти правий. Тепер у мене спільний проєкт з професором Гейманом, і мені плювати на юридичну практику в Ліхтенберзі.

— Тоді це найкраще, що ти можеш зробити, — Рат кивнув офіціантові й замовив шампанське. — Ми повинні підняти за це тост, — сказав він. — Чому ти мені так довго про це не казала?

— Я... я не знала, як ти відреагуєш. Я навіть не знала, чого сама хочу.