Тіні в маєтку Тарновських: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

З Фафлей вони зустрілися в цей же день на Шовковичній. Він завіз її до ресторану «Царське село». Вона замовила все, що було в меню, і, коли подали «Шато Бридуар» і Тадей розлив вино, жінка перехилила келиха.

— Не спішіть, — зупинив її чоловік. — Вино треба покатати спочатку на язику. У різних місцях язик по-іншому передає смак.

Фафлей не любила довгих прелюдій і відразу перейшла на ти:

— Як ти ставишся до кохання втрьох?

Швагуляк вдавився риб’ячою кісткою і довго кашляв, а Фафлей стукала його по спині кулачком.

— Двоє чоловіків і жінка, чи двоє жінок і чоловік? — обережно поцікавився він.

— Двоє жінок і ти.

— О, дуже цікаво! — ожив Тадей. — А хто буде другою жінкою?

— Моя сучка Жанна, бультер’єр, — надпила вино Фафлей. — Коли я кохаюся з чоловіками, на неї нападає такий сум, що вона починає скімлити і лізти в ліжко. В такі моменти її треба почухати за вушком, сказати кілька теплих слів. Чоловіки цього не розуміють і починають її відпихати. А Жанна брутального поводження не любить. Вона може і вкусить. Я розлучилася зі своїм офіційним третім чоловіком через свою сучку. Хоча, якщо чесно, він мені просто набрид.

— Що ж… Треба обов’язково з нею познайомитися, — розгублено мовив Тадей.

— Тоді кидай цей ресторан і їдемо знайомитися! — вигукнула Фафлей. — Життя коротке, мій пупсику.

13

Після поїздки до Качанівки між Тадеєм і Аллою все було як завжди, та вона відчувала, що в їхніх стосунках щось змінилося. Жінка пов’язувала це з втратою останньої ілюзії щодо терапії Олександра Менделя. Тадей почав пізніше приїжджати додому, і Алла здогадувалась, що він проводить вечори з танцюристкою. А вона все частіше думала про чоловіка, що жонглював шаблями в маєтку Тарновських. У дорозі з Качанівки чула, як Бей розповідав, що всі актори, крім танцюристки, зібрані з київських театрів. Тож вирішила найняти няньку для Настусі, яка б сиділа з нею, доки Алла буде відвідувати театральні вистави. Вона не була запеклим театралом, а в театри почала ходити не на спектаклі, а щоб передивитись галереї акторів. Його фотографію вона знайшла в Молодому театрі. Оглядаючи в антракті портрети акторів у вестибюлі, вона знайшла знайоме обличчя. Його звали Денис Пуленко. З портрета на Аллу дивився сорокалітній чоловік із яскраво вираженим романським типом чоловічої вроди. Вдома через інтернет вона знайшла театральну афішу й дізналася, що він буде грати наступного тижня в четвер. У неї ще був час, і Алла намагалася прислухалась до свого серця. Хотіла розібратись у собі, чи її це чоловік і чи варто на нього витрачати час. З такою зовнішністю в нього, напевно, завищена самооцінка. Терзаючи себе сумнівами, зателефонувала Олександру Менделю і попросила зустрітися. Він провів її до свого кабінету й запропонував сісти.

— Знаєте, я довго думала над своїм життям, коли приходила до вас і розповідала про своє минуле, — сказала вона. — Після маєтку Тарновських я зрозуміла, що в нас із Тадеєм зруйновано всі шанси повернути хоч ту видиму сімейну благополучність, яка була до зустрічі з вами. Я вже не вірю в любов з жалю чи розрахунку. Я вірю тільки в любов, що викликає екстаз, окрилює і пробуджує до життя. Така любов і є релігією. Аскетична релігія для мене нічого не варта, так само, як стосунки між чоловіком і жінкою без оргіастичних переживань. Тільки любов із сильним емоційним та еротичним зв’язком підносить чоловіка й жінку над егоїзмом, властивим кожній людині. Свою любов я пов’язую не з інстинктом продовження роду, а з розвитком своєї особистості. Чоловік, якого я люблю і хочу йому народити дітей, має розкрити найкраще, що закладено в моїй натурі, чого я сама не знала до того, як опинилася з ним у ліжку. А ви вважаєте, що відсутність любові можна компенсувати, виправивши мізки? Любов — це така штука, що або вона є, або її нема. Її не можна вигадати на ваших сеансах.

— Але ж я не вигадував, — спробував заперечити Мендель. — Я лише намагався роздмухати вогонь, який згас. До речі, як ви собі уявляєте того чоловіка, якого шукали все життя? Що ви від нього чекаєте?

— Це прості жіночі фантазії, — зітхнула вона. — Я уявляю, як чоловік мене роздягне, буде захоплено говорити, яка я приваблива, і доторкатися всюди, а потім зробить так добре, що я забуду про свій стерильний від любові будинок, про рахунки в банку і свободу пересування по всьому світу. Та я згодна жити з ним у якомусь Жабчому чи Завітному Бажанні.

— А де це Завітне Бажання?

— Ви туди не поїдете. На Донбасі.

— Дійсно далеко, — промимрив він.

На якусь мить її охопив нервовий поспіх.

— Ах, пане Мендель, пане Мендель! Ви радите, щоб я знову почала роздмухувати вогонь. Тільки важко його роздмухати, коли не лишилося навіть жару. Особливо, якщо його й не було.

— Дев’ять років ви успішно імітували почуття. Чому ви не хочете цього робити далі? Зрештою, в багатьох сім’ях чоловіки з жінками живуть просто як близькі люди. І якось доживають віку.

— У мене вичерпалися сили для імітації, і в мого чоловіка теж.

— І що ви збираєтесь робити?

— Мені здається, що без любові людина мучиться в цьому і буде мучитися в тому світі. Тож спробую знайти те, що я все життя шукала. Після поїздки до Качанівки я зрозуміла, що в нас із Тадеєм вже немає резерву ні на п’ять, ні, тим більше, на десять років наших гіркошлюбних днів. І єдине, що мені лишається, це зайнятися пошуками чоловіка, доки я молодша і ще подобаюсь іншим. Мені здається, що мій чоловік вже зайнявся вирішенням цієї проблеми.

— Вашому чоловіку потрібна активна, розкомплексована жінка, зіпсована і вульгарна. Танцюристка, яку підібрав Роман Бей, його ідеально влаштувала б. А вам потрібно знайти романтичного чоловіка, сильного, пристрасного, здатного на вчинок, такого, про якого все життя мріяла ваша мати.

— То мені підходить жонглер із шаблями?

Мендель замовк і прислухався, як цокає в серванті годинник.

— Жінки відчувають краще, який чоловік їм підходить. І в цьому вам ні з ким не треба радитися.

Алла подякувала і вийшла з його помешкання.