ЖІНКА: Ай, зіпсувався настрій. Принесіть води.
Фелікс приносить їй воду. Спостерігає, як вона п’є.
ФЕЛІКС: А ваш чоловік вам вірний?
ЖІНКА: Ясно, що ні.
ФЕЛІКС: Тому, що ви перестали опікуватися ним.
ЖІНКА. Мені й двох підлітків удома задосить. А хто опікуватиметься мною?
ФЕЛІКС: Жінка сама вибирає, ким їй опікуватися. Вона дає чоловікові тепло. Мов теплостанція. Коли з певних причин жінка припиняє давати тепло, чоловік починає знемагати. Від голоду.
ЖІНКА: Що за нісенітниці?
ФЕЛІКС: Чому залишили свого чоловіка голодувати? Ви ж його вибрали собі?
ЖІНКА (повертає йому порожню склянку): Іще!
Фелікс приносить ще води. Жінка п’є. Обоє сидять на краю ліжка, і кожен думає про своє.
ЖІНКА (ніжно): Хочете їсти?
ФЕЛІКС: Постійно.
ЖІНКА: Піду щось вигадаю.
ФЕЛІКС: Залиште у спокої мою кухню!
ЖІНКА: Табу?..
ФЕЛІКС: Поверніться до свого чоловіка й приготуйте йому вечерю.
ЖІНКА: Він так пізно не вечеряє.
Фелікс підскакує і щосили жбурляє попільничку на підлогу.
ФЕЛІКС: Він їстиме все, що ви зготуєте. Цілодобово!
ЖІНКА (спокійно): Я не готую цілодобово.
ФЕЛІКС: Погано! (Жбурляє склянку в стіну.)
ЖІНКА: Вгамуйтеся. Я вже виходжу.
Вона вдягається.
ФЕЛІКС: Усі мене залишають.
ЖІНКА (одягаючись, тихо): Сам винен.
ФЕЛІКС. Я завинив! Я — раб! (Жбурляє у стіну тарілку.)
ЖІНКА (зупиняється на мить у дверях): Я приготую вечерю своєму чоловікові.
ФЕЛІКС. Дякую.
ЖІНКА. Прошу.