ТАНЯ: А тепер греби звідси!
ФЕЛІКС(її чоловіку): А тебе вона теж так обслуговує? (Пауза.) Замало їй платиш.
Парубок підскакує і вдаряє Фелікса в обличчя. Потім відкриває йому рота і засовує туди гроші. Фелікс навіть не чинить опору.
ФЕЛІКС(нерозбірливо, бо в роті гроші): Учинок справжнього чоловіка.
ПАРУБОК: Зникни з очей, гнидо!(Хапає його за поли, підіймає і виштовхує за двері.)
Парубок повертається на місце і розгнівано курить.
ТАНЯ: Ти злостишся?.. (Пауза.) Котику...
Пауза.
ПАРУБОК (гнівно): Ні.
ТАНЯ: Ти на мене злостишся?..
ПАРУБОК: На себе. Коли я дивився, як ти... Треба було мені одразу ту сволоту...
Пауза.
ТАНЯ: Грошей шкода... Може, треба було собі залишити?..
ПАРУБОК: Дурепа!..
ТАНЯ: Ні, я просто так... Добре, що не взяли.
ПАРУБОК (розлючено): Ні, ви всі такі?.. Тільки-но грошима запахнуло, тоді — тримайся! Побачиш таке, чого геть не бачив!..
ТАНЯ: Хто ті всі? Ти про що?..
ПАРУБОК(змахує рукою): Та ну...
ТАНЯ (істерично): Ні, хто ті всі?
ПАРУБОК: Таню, тобі не можна хвилюватися. Уже й так...
ТАНЯ: Ой, як дитина копається! Не можу!
Парубок опускається на коліно біля Тані й притискає вухо до її живота.
ПАРУБОК: Вибач мені...
ТАНЯ (підозріло): За що?..
ПАРУБОК: Що я дозволив йому... знущатися.
ТАНЯ: A, дрібниця. Я не ображаюсь.
ПАРУБОК: Більше нікому і ніколи!
ТАНЯ: Мій льотчик. Ти йому в зуби добре так... Матиме що згадати на старості літ!
Раптом двері відчиняються, і в них з’являється Фелікс. Парубком аж підкидає.
ПАРУБОК: Чого?!