Загавкав пес. Гасан йому відповів, наслідуючи його.
Чути ще струмінь сечі, а потім Гасанів стогін полегшення.
Пітьма, про яку кажуть, що її можна краяти ножем.
2. Querelle
Було тихо, як у могилі, до першої довгої черги, на яку відповіла коротка, шалена стрілянина. Бій, одначе, вщух або переселився деінде.
Чути чи то пса, чи то вовка, чи то людський плач? Чим би не був цей звук, він лише підсилює відчуття темряви.
Марта вкрилася з головою, не ворушиться.
В узголів’ї у Азри стоїть Оте Ненароджене. Азра безперервно дивиться поверх ковдри у морок. У глибині світиться вогонь у імпровізованій пічці, якою, взагалі-то, займається Марта.
НЕНАРОДЖЕНЕ: Два прохання маю до тебе. Ти мене слухаєш?
Азра киває.
НЕНАРОДЖЕНЕ: Знайди когось, хто тобі сон витлумачить краще, аніж це зможеш ти.
Азра питально показує на Марту, що заснула.
НЕНАРОДЖЕНЕ: Вона дуже досвідчена. І одразу стала на твій бік.
АЗРА: Чому?
НЕНАРОДЖЕНЕ: Ці люди не тямлять себе, але світ бачив і гірших.
АЗРА: Друге прохання?
НЕНАРОДЖЕНЕ: Дозволь, щоб усе йшло, як іде, не втручайся у плин подій.
АЗРА: Цього я не можу.
НЕНАРОДЖЕНЕ: Коли ти отримаєш справжнє тлумачення сну, в якому я тобі являюсь...
АЗРА: Я не можу народити свого вбивцю.
НЕНАРОДЖЕНЕ: А може, свого месника?
АЗРА: Вбивцю.
НЕНАРОДЖЕНЕ: Можливо. Могло би бути й так, що я, заради помсти, муситиму бути вбивцею. Але цього ніхто не може знати. Моя сторінка у Книзі долі ще не заповнена. Не проклинай мене до того, як побачиш.
АЗРА: Я тебе бачила.
НЕНАРОДЖЕНЕ: Уві сні. Ти мусиш побачити мене наяву!
АЗРА: Цього я боюся ще більше. Ні, ніколи.
НЕНАРОДЖЕНЕ: Ніколи — це дуже довго.
АЗРА: Я тебе не народжу, зміє! Клянуся землею: те, що народиться, нехай скам’яніє!
НЕНАРОДЖЕНЕ: А якщо те, що ти носиш під серцем — жінка, якщо я сарна, яка не є мстивою?
АЗРА: Якщо чоловік, нехай у нього все скам’яніє, якщо жінка — нехай у неї все осліпне!