Гасан грає на своїй трубі простеньку будніцу[2]. Дивиться вниз.
ГАСАН: Рота, підйом! Чого чекаєте? Щоб вам яйця пір’їнкою погладили?
МАРТА: Не мели дурниць, ідіоте!
ГАСАН (ще раз розлючено грає будніцу).
МАРТА: Яйця!
ГАСАН: Підараси! Вставайте, ви там!
МАРТА (до себе): Сьогодні вранці він сам себе перевершив.
ГАСАН: Менше розмов, більше діла!
МАРТА: Розіб’ю я йому ті його яйця, ідіот недоєний.
ГАСАН: На прапор рівняйсь! (Витягає з-за пазухи ганчірку, брудну, колись білу, і чіпляє її на щоглу).
Марта стоїть біля ліжка, в положенні струнко.
Азра байдуже дивиться поверх покривала.
Гасан піднімає прапор.
ГАСАН: Рота, струнко! Є одна новина: ми зараз виконаємо німий гімн.
Гасан стоїть біля щогли, його рука на серці. Він широко відкриває рота, безгучно.
Марта стоїть у положенні струнко, з правою рукою на серці.
МАРТА: Гасане, кому це ти хочеш віддати свою державу? Чи ти не знаєш, що це антиконституційно?
ГАСАН (ззовні): Це що?
МАРТА: «Ніхто не може підписати капітуляцію або...»
ГАСАН (який спустився у прозектуру): Чи ви чули, як вчора бабахало? 120 мм, і все над нами. Як же вони гарно відсвяткували! І все над нашими головами.
МАРТА: Хоч би вони влучили в нас. Тільки щоб було швидко і щоб не боліло. Ех, Гасане, Гасане. Ми навіть на кулю не заслуговуємо. Ніхто не хоче отої твоєї держави.
ГАСАН: Це дивно. Який це гарний прапор, який це гарний гімн. А я б сказав, що це те, що сьогодні всім потрібне. З усіх боків — держави. Їх більше, ніж днів, а про ковбаси промовчимо. І кожній потрібен і гімн, і прапор.
МАРТА: Але ти будеш наполегливим, Гасане. Як довго ти його вже отак піднімаєш?
ГАСАН: А піднімаю. Два роки. Чи п’ять? Німо співаю від сьогодні. Як тобі?
МАРТА: Ну, гарно.
ГАСАН: Тут тільки груди піднімаються! Піднімаються! А кожен нехай думає чому. Один прославлятиме гори, інший — ріки. Третій — синє море. А я просто співаю гімн. А це значить щось сумне, урочисте, а знову ж таки з надійним розрахунком, що все, кінець кінцем, піде під три чорти.
МАРТА: Той розрахунок правильний, чоловіче. Хтось колись таки зверне увагу на тебе, твій прапор і гімн.
ГАСАН: Я сподіваюся. (Про Азру.) Вона щось узяла до рота?
МАРТА: І те, що в ній було, повернула.
ГАСАН: Казав я тобі: вона як сука, яку вдарив трактор. Порятунку їй немає, швидка смерть для неї — милість.
[2] Патріотична пісня, покликана пробуджувати національні почуття.