Боснійські драми: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

АЗРА (показує на Марту): Що з нею? Вона удає, що сильна, але бачу, що вона добряче потріпана життям.

АНГЕЛ: Краще не питай.

АЗРА: Що мене ще може здивувати?

АНГЕЛ: Вона втратила те, що в тебе тільки з’явиться.

АЗРА: А я не хочу, щоб з’явилось. Що ця жінка, якої я побоююся, хоче сказати словами: «Хотіли поділити його на дві чисті половини, а воно хотіло залишитись цілим і — брудним»?

АНГЕЛ: Далі!

АЗРА: Тоді вона взяла його на спину і попрямувала до якоїсь країни, прапор якої ще зовсім чистий і білий...

АНГЕЛ: Такої країни немає. Йдеться про вигадку боягузів, зрадників і капітулянтів.

АЗРА: Але тоді оті, що не були боягузами, хоча були гадами, застрілили його в неї на спині, коли вона намагалася втекти через якесь кладовище...

Чи чоловік, якого звати Гасан — мій ворог? Він же ж хотів мене живу закопати?

АНГЕЛ: Далі.

Азра заперечно хитає головою.

АНГЕЛ: Я тобі допоможу.

Азра мовчить.

АНГЕЛ: Що було з тією, яку поклали на матраци у шкільній кухні?

АЗРА: Вона зрозуміла, що опір не має сенсу, бо він їх лише ще більше розпалює. Пробувала думати про щось інше. Чоловіки приймають маленькі білі пігулки. П’ють алкоголь. Один не хоче. Його топчуть чобітьми. «Шмата, підар!!!» Тоді й він все-таки захотів. Йдеться про обвинувачення, які в нас дуже тяжкі. Після п’ятого солдата вона у цій битві починає стікати кров’ю, але це їй аніскільки не допомагає. «Чи є в тебе мати, сестра?» Якщо хтось із тих героїв і мав сестру, не пам’ятає. Якщо когось і народила жінка, він цього не визнав. Навпаки, її кров їх ще дужче розпалює. Вона непритомніє, приходить до тями...

АНГЕЛ: Розкажи мені зараз її сон.

АЗРА: Що вона народила змію, у блискучій шкірі, яка, щойно прийшла на світ, виповзла крізь вікно й зникла у високій траві. Що змія повернулася до жінки, що вночі вона — гарний хлопець, щойно відкине оту свою прекрасну шкіру...

АНГЕЛ: От бачиш.

АЗРА: ...який захистить свою матір... Але коли їй все ж таки, в нього на очах, приставили ножі до горла, юнак показав на зняту зміїну шкіру, яка все ще блищала, зі словами: «З цієї шкіри може народитися ще тисяча змій, і тоді не буде порятунку ні для вас, ні для вашого королівства, сповненого ненависті до мого зміїного племені...»

АНГЕЛ: Бачиш.

АЗРА: ...а вранці перетвориться на змію, яка знає, де скарби незліченні, у дуплах і печерах, і зробить її багатою.

АНГЕЛ: Якісь нові створіння бажають тепер повзати під зірками. Біда набирає таких подоб, до яких ніхто не готовий.

АЗРА: Чому саме я?

АНГЕЛ: Скільки жінок могли б це запитати! Ти кажеш «я» там, де би було чутнішим «ми». Ми скупаємо тебе в молоці і в блискучому світлі покажемо тебе як знамення нашого нещастя. З усіх боків рози вітрів виросте лють, яка у клятій війні знищення зітре з лиця Землі наших ворогів.

АЗРА: Я не можу народити змію.

АНГЕЛ: Як би воно не було зачате, життя є святинею.

АЗРА: Хіба ти не бачиш, який страшний намір реалізується через мене?

АНГЕЛ (показує на «небо»): Про це судять деінде. Якщо ти заподієш щось плодові, якщо заподієш щось собі, тобі загрожує кара відлучення.

Азра починає істерично сміятися.