MoreKnig.org

На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Автор: Вінценз Станіслав



Шрифт:

Щойно дід це сказав, почав скликати свої табуни з полонин. Ішов уздовж огорожі, тряс коритом, повним зерна, ударяв коритом об вориння і голосно кричав потужним голосом: «Сьцьоу! Сьцьоу!» Аж усі ліси та полонини наповнилися криком і гуком. А у відповідь на той крик високо за верхами відгукнулося спочатку далеке іржання, а потім гул копит, наче глухий грім. Знизу коні опришків відповідали голосним іржанням. Невдовзі з-за гори, мов хмарки, з’явилися гурти коней. І, об’єднавшись у велике стадо, вони мчали з гори, росли, як хвилі, з розвіяними хвостами та гривами, галопували вниз. Було їх майже сто. Зупинилися перед самим воринням, ставали дибки, кусалися і вищали або тихо й радісно іржали. Усі товпилися довкола ґазди. Було на що подивитися. Коней із сумними, журливими очима, втомлених, із прищуленими вухами там не було. І неможливо було таких собі там уявити. Коні Змієнського то гнівно дивилися, погрожуючи один одному, сердито трясучи головами, то радісно іржали, то нетерпляче били копитами, стригли вухами, виклично пирскали. Однорічні стригунці теж примчали разом із мамами, легкі, як метелики. Дивилися невинно й зацікавлено, лагідно і мудро. Кожен кінь був вгодований, як добре доглянута дитина. Випасені ніколи не кошеними травами, вигуляні у високих травах, викупані дощами, вони виблискували пишною шерстю різних відтінків. Як завжди, особливо гарними були сірі й вороні. Але всі були дорідними: і булані, і чубарі, і рябі в яблука. Коні опришків теж були гарні. Але було видно, що ті коні зі Стогу були ріднею старця-самітника. Була в них така ж сила, буйність і відвага, як у їхнього господаря. Але й серед них не було коня, кращого від Громової Хмарки. Як не було ватажка понад Довбуша.

– Ну, браття, панове леґіні! – крикнув старець. – Гей же! Міняйте, вибирайте коників! А як Бог поможе, своїх потім заберете.

Ще трохи повагавшись і врешті дослухавшись припрошувань, хлопці почали оглядати і вибирати собі коней. Але не подумайте, що вони вибирали коней непоказних, таких, які би не вирізнялися на місцевості чи були подібні до коней решти товариства. Навпаки: майже кожен якраз хотів виблискувати, сяяти пишністю. Залишав більше непоказного, хоч і добре об’їждженого гнідого, і вибирав строкатого, найяскравішого, напівдикого. Щоб при параді та пишно в’їхати до Золотої Бані! Щоб люди знали, хто це їде! Щоб запам’ятали!

Потім старий ґазда влаштував їм перед від’їздом бенкет: вісімнадцять бербениць бриндзи, як розповідають, усипав до кулеші. І ще їх припрошував, щоб не були голодні. Отаке було його бідування.

Просто перед тим, як рушати в похід, прилетів Іванчик Рахівський з важливим повідомленням, на яке давно чекав Довбуш. Саме цього тижня у замку Баторіїв мало відбутися весілля. Велике свято і великий з’їзд лицарства. Довбуш тільки цієї звістки й чекав, бо хотів скористатися з метушні та сум’яття.

У той час, коли Золота Баня готувала велику й гучну княжу урочистість, коли з’їжджалося лицарство з Угорщини та Польщі, тут за верхами, за пущами, на високій полонині засіла в очікуванні зграя хижих мисливських соколів, готова до нальоту. І ніхто про них не знав, лиш ліси та полонини.

У похід вирушили на світанку. Затрубили трембіти і заграли зуброві роги. Довбуш і Бойчук-Змієнський їхали попереду. Старий ватажко і молоденький ватажко, білий і чорний. Бойчук із білим волоссям на білому огирі, а Довбуш із чорними кучерями на Громовій Хмарці. А за ними на сірому коні кольору сталі їхав веселий та винахідливий молодик, улюбленець Довбуша Іванчик Рахівський, колишній обдертий бідак і завошивлений волоцюга. Він походив з угорської сторони і знав кожну стежку, кожен яр, мало не кожне дерево в околицях замку.

Коли вони виїжджали на найближчу полонину, далеко в горах із волоського боку загриміло так, як каже про грім стара приповідка:

То кінь святого Іллі іржав із-за гір, іржав громовими грудьми. А потім їх наздогнала страшенна злива. Чорні, бурі й руді хмари, роздерті на ясні смуги, пливли від Палениці на Угри. Пітьма накрила землю. Били блискавки, освітлюючи молодцям дорогу, а роз’ярені громи могутньо грали, вигравали більш гордо і прекрасно, ніж усі музиканти цього світу. Бородатий святий, пророк Ілля, гнав своїх коней, торуючи шлях перунами, виганяючи злих духів і готуючись розгромити панське гніздо. Опришки побожно хрестилися. А Довбуш, радісно дивлячись на юрми хмар, які обганяли загін опришків, сказав:

– Дивіться, браття! Як веде нас білобородий бойовий святий! Панам на згубу! На перемогу нашої віри! На добру долю бідакам! Це опікун наш, правдивий батько леґіням! Нема більшого святого. І нема кращого!

Переможець громового царя, бородатий пророк Ілля, одягнений у плащ і тюрбан із хмар, котячись гулкими клубками хмар, підтверджував Довбушеві слова вогняним знаком та громовим словом. Опришки вдячно спостерігали за летом хмар.

А далі пішли Полянськими горами і чекали у букових лісах на угорському підгір’ї недалеко від Бані, у ярах, поки настане день свята. Довбуш прикріпив собі бороду, перевдягнувся на жебрака і пішов разом зі старцем наперед. Вони крутилися коло замку, ніби двоє старців-злидарів, що чекають на милостиню. Старий детально описав Довбушеві весь план замку та міста.

То був усім замкам замок! Скала, камінь, залізо і довкола провалля. Очі Довбуша сміялися: Ого! От якби такий поставити десь на Чорногорі! Жодна панська сила вже б не дістала! Та ми цей тут дістанем. Тільки от не вдасться у ньому довго побути… І обоє детально продумували плани нападу.

А коли настав день урочистостей, коли містечко зароїлося людьми, коли опустили мости й відчинили брами, коли заграли сурми, коли заїжджав заквітчаний весільний кортеж, тоді Довбуш, Змієнський, Рахівський та Джемиґа вчотирьох увірвалися верхи на міст, увесь час стріляючи з пістолетів. Вони затримали карету, яку тягнуло шестеро коней, кожен із них захопив якусь важливу персону: Довбуш – княжну, Змієнський – пана молодого, а інші – решту. Забрали їх на своїх коней, швидко зв’язали, одночасно скидаючи з коней охоронців кортежу й озброєних стражників. Змієнський кричав, аж гуло, що, коли хто вчинить хоч найменший спротив, полонені відразу загинуть. Довбуш показав свою страхітливу силу, силу ведмежу, і спритність рисі. Він стягав із коней і скидав на землю відразу по двоє передніх лицарів, а Джемиґа їх в’язав. Коли у Довбуша стріляли з пістолетів, він посміхався. І тільки відмахувався рукою, ніби мух відганяв. А коли хтось цілився у нього довше, він тільки кине бистрий погляд і крикне коротко: «Найте! Лишіть!» І пістолет випадав із руки стрільця. Відразу було видно, що кулі його не беруть і він вміє замовляти стрільби. І далі рвався вперед, заслоняючи собою товаришів. Такий він був, Довбуш. А Джемиґа, що мав величну поставу, з холодним, незворушним, жорстоким обличчям в’язав полонених. Він міг паралізувати самим лиш поглядом, убити і поламати кості було для нього мимолітною забавою. Але Довбуш з нагоди весілля оголосив, що сьогодні не повинно бути жодного вбитого. Так вони блискавично, швидше, ніж це про це можна розповісти, зусібіч на мости влетіли червоні яскраві опришки на нестримних, несамовитих полонинських конях, безперервно стріляючи з рушниць та пістолетів. Невимовна розгубленість і жах охопили оборонців. Через блискавичність і спритність нападу ніхто не міг, та навіть і не намагався збагнути, якими є сили нападників. Частина панського кортежу, який зупинився, розсипалася на всі боки. Всюди бігали коні без вершників. Діставшись до замку, Довбуш наказав попіднімати мости. А частину опришків залишив поза мурами фортеці, щоб ті грабували і наганяли страху на містечко. Старий Бойчук власноруч позамикав брами, сховав ключі до торби і виставив варту. Тим часом Довбуш, гасаючи по замку на Громовій Хмарці, наказував усім, кого зустрічав, падати долілиць на землю і, блискавично зв’язуючи, віддавав їх сторожити загонові Джемиґи. До ридаючої умліваючої княжни Довбуш примовляв ґречно, лагідно: «Ну тихо, тихо, дитино, донечко, голубко! Я Довбуш, ми вам не зробимо нічого злого. Волосина тобі з голови не впаде».

Коли вже захопили замок і почувалися безпечно, Довбуш звелів вантажити золото у шкіряних мішках на коней. Старий Змієнський знав тут усе і всім керував. Крім того, Довбуш наказав розбити, розтрощити замки і ґрати, відчинити важкі віка страшних підземних льохів, де довгими роками страждали прикуті до землі, перетворені ледь не на звірів недолею підземного ув’язнення, майже осліплі селяни. Серед них був товариш Змієнського Стасько Максимів Уршеґа. Він ще був живий, але нікого не впізнав, збожеволівши від непорушного сидіння у кайданах. Не розумів, що відбувається, і тоді, коли його розкували та вивели на волю, не розумів, коли йому показували, що це пани отут лежать, пов’язані, мов барани. Із хрипом виривався з підвальних грудей глухий слізний людський рик:

– Не хочу і волі від панів – доля їх навіки проклята! На всі їхні роди, на все насіння.

– Дивися, брате, Стаську сердечний, друже найвірніший, оце тут той Довбуш молодий, наш рідний гетьман верховинський. Це все він зробив. Весь народ страдний розковує. Гай! – плачучи від радості, кричав Змієнський, обнімаючи Стаська.

Лице Стаська заслоняли брудні зваляні жовто-сиві кудли, спина була настільки похилена, що руки безладно теліпалися над самою землею. Він стогнав і гарчав: «Наша справа? Пани – гетьмани – хай б’ються між собою; хай вішаються – хай печінки вигризають – видзьобують один одному…» Дивися безумним поглядом на засмученого велетня Змієнського, не розуміючи, що перед ним стоїть старий товариш.

Але Довбуш наказав швидко розкувати решту в’язнів. Потім вказував робітникам і в’язням, як вантажити на коней золото у шкіряних бурдюках. І, виймаючи з мішків дукати, роздавав їх жменями в’язням та робітникам і казав швиденько ховати їх за пазухи. А ті, збуджені, перелякані, не цілком усвідомлюючи, що відбувається, поспішно виносили пакунки з золотом і нав’ючували коней відповідно до вказівок Довбуша.

Стасько Уршеґа ліг на подвір’ї, як пес, і мружив очі, засліплений денним світлом. А Довбуш підійшов до нього і мовчки поцілував стару напівмертву руку, почорнілу, як земля. Ніби батька рідного, ніби брата, замордованого панами, цілував. Мигав підсліпуватими очима, вдивлявся у нього бідолашний Стасько, колишній леґінь з білявими кучерями, а нині… І невідомо, чи щось розумів. Не знати, чи й коли-небудь пізніше він зрозумів, що надійшла година, коли сам Довбуш звільнив його з панської катівні.

Незабаром все було вже готове до походу, чекали тільки Довбушевого кличу.

Але Довбуш був зайнятий пошуками омріяних діамантових голубів, вість про яких дійшла аж на Чорногору. Знамениті майстри приготували їх тут, у Золотій Бані, на подарунок для цісаря чи, може, для папи. За допомогою діда, якому все тут було знайоме, Довбуш знайшов їх у якійсь маленькій хатині на задвірках фортеці. Він був щасливий. Ще ніколи в житті він не бачив нічого настільки гарного. Матово-золоті крила голубів, розправлені для польоту, тонко підкреслений візерунок пір’я і груди золотих птахів були осипані діамантовим пилом, що відтворював блискіт пір’я. Дзьоб та очі, шліфовані з чорних або ясних діамантів, майстерно передавали реальність, але робили її подібною на сон.

Молодий Довбуш сів у крісло, зняв високий опришківський капелюх і задивився на тих голубів, які ніби зійшли з небес. Коли він так дивився, його сталеві очі прояснилися усміхом щастя і подиву, мов у дитини. А білий дідуган дивився з радістю, майже з побожністю на Довбуша. Мудрий старець збагнув тоді, ким був Довбуш.

Тиша стояла на подвір’ях замку. Опришки, наповнивши бордюги дукатами, стояли разом зі звільненими в’язнями біля коней і нетерпляче чекали. Пани під вартою, роззброєні, із зав’язаними очима, і люди замкової залоги, спутані, лежачи ницьма на землі, умлівали з жаху, не знаючи, що на них чекає. Тим більшим страхом наповнювала їх ця тиша. Лише циган-пройдисвіт, товариш Довбуша, снував, бігав по всьому замку і запихав до бордюга, що тільки міг. А молодий Довбуш, ватажко чорногорських розбійників, не розуміючи, де він, занурений у задуму, сидів перед чародійними птахами.

Нарешті його знайшов Джемиґа, повернув до тями обох – Довбуша і старця.

– Агов, не дрімайте! Вставайте, панове ватажки! Що за вино вас сп’янило? За годину тут уже буде військо з Шатмара.

Прокинувся Довбуш, зачудований. І вже за хвилину заграв Довбушів ріг на подвір’ї. Понад сотню коней, навантажених золотом, ідучи за полонинським звичаєм слід у слід, зацокали по опущеному мості. Всю залогу замку залишили зв’язаною. Брами замкнули на ключ. Пошкодили мости. І вже за мить опришки були в лісах. Потім розділилися і різними шляхами рушили до Чорногори. Гнали, як завжди, без перерви, без міри. Де лиш могли, змінювали коней. У Русьполянських горах на них уже чекали сотні опришків із Чорногори зі свіжими кіньми. Бо Довбуш, нікому не кажучи, вислав з дороги посланця по решту леґінів. Знову перевантажили золото і були вже аж під Чорногорою, поки з Бані змогла вирушити погоня.

Бо не подарували свого безжальні пани. Взяття фортеці майже без пострілу, навіть без людських жертв било по величності Золотої Бані. Гей! Соромом укрився панський рід Баторіїв. Щоб якісь лісові людці, дикіші за ведмедів, захопили серед білого дня замок при такому напливі гостей та рицарства! І ще сміялися і пішли, як милостивці! Тим часом звільнені з кайданів селяни рознесли далеко по селах вість про Довбуша. «То допіру леґінь, той Довбуш, наш приятель, золоте серце!» Так довкола шепотіли між собою люди. Але пани не могли цього стерпіти. Розіслали гінців із грамотами в усі угорські північно-східні замки й округи. Вийшли загони війська і гайдуків. А також вигнали маси селян для переслідування розбійників. Погоня гнала, гнала надривно. Спочатку її збивало тільки те, що сліди опришків розходилися у багатьох напрямах. Але потім було ще гірше, бо опришки, щоб не залишати слідів, ішли у всіх можливих місцях потоками та ріками. І сліди загубилися. Погоня дійшла до пустища. У гірській пустелі та в пущі не можна гнатися за домислами. Погоня покрутилася вперед-назад і мусила вертатися. Лиш князь оголосив і розіслав із гінцями універсал до всіх панських країв, щоби переслідувати Довбуша.

А коли опришки прийшли на Чорногору, Іванчик Рахівський з кількома добрими товаришами, лазячи по скелях у залізних «кішках», прикріплених до постолів, дряпаючись, як муха, забиваючи гаки і перекидаючи зі скелі на скелю кладки, що висіли над прірвою, порозкладав скарби у печерах високо на скелях Говерли. Частину скарбів сховано в Довбушевій коморі на Кедруватому.

Сиділи так на Кедруватому коло кам’яного крісла Довбушевого сам Довбуш, Змієнський і бідний старий Стасько. Збадьорений повітрям і запахом гір, Стасько посміхався до лісів, до вод і до скель, але нічого не говорив. Коли вже треба було йти, Довбуш хотів нав’ючити Зміїнському на коней мішки з золотом. Але старий опришок голосно сміявся з молодого побратима: «То ти, братку, хочеш мені дати, що маєш призначене для бідарів? Є скарби більші, ніж золото, і ти їх нам відкрив. Ти ж і мені старому великий справжній скарб відкопав. Оцього бідаку! Ціле життя гризло мене серце за нього. Це я тобі мав би ще додати і доплатити. Не тільки я, а народ наш увесь мав би тобі поставити – от тут – такий замок кам’яний, як Золота Баня. І тут у всіх горах ставити б тобі замки! Аби царював! Аби сам народ царював разом із тобою! Щоб нога розбійна панська, гайдуцька і смоляцька тут не ступила! Гей! Ой, чує старе серце моє, надто дурний той наш народ, надто дитинний. Сам не знає, що має, і потім колись Довбуша буде славити, коли його вже не буде…»

Перейти на стр:
Шрифт:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code

Новые книги

Смотреть все
Шесть лет молчания
Шесть лет молчания
[Современные любовные романы / Современная проза / Роман]
Лекси знает расписание старшеклассника Кита лучше, чем своё. Он оборачивается в коридоре — всего на секунду, — и этого хватает, чтобы она придумала себе историю на шесть лет. Шесть лет тишины.
0
Последняя из рода Громовых 2
Последняя из рода Громовых 2
[Любовное фэнтези / Современная проза / Приключения / Фэнтези]
Я, принцесса Райвен, ставшая Риммой Громовой, успешно пересдала экзамены и зачеты, и даже сумела немного поднять свой уровень магии.Я постепенно осваиваю новую для меня Силу жизни и радуюсь, что
0
Лишняя в Академии
Лишняя в Академии
[Детективы / Приключения / Фантастика]
Как простой девушке из низов выжить среди элиты престижной Академии Паладинов, куда она поступила обманом, да еще и умудриться не вляпаться в новые неприятности? И как заставить самого классного
0
Обретешь не там, где ищешь
Обретешь не там, где ищешь
[Современные любовные романы / Эротика, Секс / Проза / Роман]
Только я могла так вляпаться: познакомиться с парнем моложе себя, переспать с ним в первый же вечер, а на утро выяснить, что он настоящая звезда! Так, спокойно, это очень скоро останется в прошлом, и
0
Сдаюсь сибирскому спецназу
Сдаюсь сибирскому спецназу
[Современные любовные романы / Проза / Современная проза / Роман]
- Ты кто? Эй, говорить умеешь? - Я замержла, – сиплю, принимая на снегу позу пособлазнительнее. – Рот замерж. И жубы. И весь йижик. Там вофк, – показываю назад. – Пуштите погретша. Я ошень бежава.
0
Пол с Терауры
Пол с Терауры
[Научная фантастика]
На маленькой затерянной планете Тераура восьмилетний Пол не родился у своих родителей — они его выбрали. Томас и Анна, инженеры-терраформеры, любили его по-настоящему. Недолгое время мир был тёплым:
0
Добрые сказки Волшебной долины
Добрые сказки Волшебной долины
[Детская литература: прочее / Сказка / Детская проза / Детские приключения]
Дорогой собиратель чудес! Распахни обложку этой книги — и перед тобой раскинется Волшебная долина! В ней живут прекрасные принцы и капризные принцессы, коварный король и заботливая мать-королева,
0
Искатель 29
Искатель 29
[Попаданцы / РеалРПГ (RealRPG)]
ФИНАЛ Умереть, эпично взорвавшись? Могу, умею, практикую. Заинтересовать то ли богиню, то ли непонятно кого любовью к играм? Не вопрос. Попасть в новый мир, где можно встретить как опасности,
0
Развод. Пока я носила твоего сына
Развод. Пока я носила твоего сына
[Дом и семья / Психология / Секс и семейная психология / Современная проза]
Я лежу в роддоме и прошу только об одном: пусть наш сын родится в срок. Мне так нужен муж, его ладонь на моём животе, тихое «мы тебя ждём». Он привозит крошечные носочки для малыша. И целует другую
0
Кровь Отверженных. Пробуждение истинной
Кровь Отверженных. Пробуждение истинной
[Детективы / Триллер / Боевик / Современная проза]
Подпольных аукционов, где женщин и детей продают как товар, не существует. Так считает весь мир. Но дети продолжают исчезать, как когда-то исчезла сестра Эмми. Когда сама героиня становится следующей
0
Расцвет Стальной Розы
Расцвет Стальной Розы
[Юмористическое фэнтези]
Я обрела силу рода Стальной розы и теперь сама могу решать, как мне жить. Но принцы не оставляют попыток получить моё доверие и присвоить магию жизни, которой я обладаю. Им нужна власть, мне –
0
Калиновая мостовая - 13
Калиновая мостовая - 13
[Триллер]
Чернореченск возник на берегу таинственной реки, где древний лес хранил мрачные тайны. Ослушавшись старинных запретов, люди вырубили чащу, и на город обрушилось проклятие. Даже в советскую эпоху
0

Самые популярные книги

Хорошая, плохая, грешная 3
Хорошая, плохая, грешная 3
[Попаданцы]
У Эвирейл Миардо нет ни единой свободной минутки на грусть и рефлексию! Да и когда? Столько дел, столько дел! Шахту выкопай, лавку открой, артефакты создай, эльфа за попу укуси... Ничего не
12
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
10
Те, кто приходит в тишине
Те, кто приходит в тишине
[Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат / Боевая фантастика]
Редкий бой бывает похож на предыдущий. Мы учимся. На своих и на чужих ошибках. Стараемся расти над собой. Противник – тоже. Он анализирует наши ошибки, учитывает остроумные решения. То есть
10
Петербургский врач 11
Петербургский врач 11
[Военное дело, спецслужбы / Медицина / Проза / Современная проза]
Вадим – хирург и микробиолог, попавший волей судьбы в Петербург 1904 года, в тело медицинского секретаря, работающего у богатого врача-мошенника. …Во дворах-колодцах тускло горят газовые фонари.
8
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Измена. Я тебя (не) любил
Измена. Я тебя (не) любил
[Современные любовные романы]
— Как тебе… — слышу прерывистый голос подруги, — мой подарок в честь твоего дня рождения?По меньшей мере иду я в верном направлении. Но вот предчувствие не из лучших. Голос Светы перемешивается со
6
Наследник $$$ уровня Х
Наследник $$$ уровня Х
[Попаданцы / Книги про волшебников / Городское фэнтези / Самиздат]
Надо судить человека, прежде чем полюбил его, ибо, полюбив, уже не судят.
4
Тени сумрака
Тени сумрака
[Альтернативная история / Попаданцы / Боевая фантастика / Самиздат]
Один известный драматург сказал: вся жизнь – театр. А у Егора вся жизнь сплошное приключение. Вроде и не собирался ни с кем воевать, даже ссоры не искал, а неожиданно для себя вдруг нарвался на
4
Оружейникъ. 1866
Оружейникъ. 1866
[Попаданцы / Альтернативная история / Самиздат]
Умереть в шестьдесят шесть, заслонив собой молодого стажёра, — достойный финал для оружейника. Очнуться в теле семнадцатилетнего подручного на Тульском оружейном заводе в 1866 году — уже второй
4
Ревизор: возвращение в СССР 65
Ревизор: возвращение в СССР 65
[Самиздат / Попаданцы / Альтернативная история]
Продолжение приключений московского аудитора, попавшего из нашего времени в 1971 год. Павел Ивлев буквально завален работой по уши, но его все устраивает. Ведь он видит, как понемножку, но его усилия
4
Без страха и упрёка 7
Без страха и упрёка 7
[Альтернативная история / Попаданцы]
Алексей Штурмин достиг многого, но настоящее восхождение на вершины власти только начинается.
4
Граф поневоле. Книга вторая
Граф поневоле. Книга вторая
[Юмористическая фантастика / Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат]
Умереть от пули киллера — обидно. Очнуться в 1827 году — странно. Обнаружить, что я теперь двадцатилетний граф, а моё имение разорено, — перебор. Хотя… Жив, молод, с титулом — уже хорошо. С
4

Самые комментируемые

Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Семь лет унижений, презрения и пустой постели. Герцог Дрейк Ашфорд объявил свою истинную жену бракованной и отправил в ссылку на Ольцег — умирать среди таких же «ненужных». Он думал, что сломал
22
Отбор невест, или Три орешка для темного
Отбор невест, или Три орешка для темного
[Любовная фантастика]
Каждая приличная драконица должна пройти отбор невест, иначе внукам у камина будет нечего рассказать. Так говорила моя маменька, а ей можно верить — за ее спиной аж четыре таких отбора! Так что я
14
Печать Забытой Эпохи
Печать Забытой Эпохи
[Любовная фантастика / Попаданцы]
— Скажи спасибо, что не оставил босой на улице, Верадель. Забирай свои проклятые северные руины и убирайся, — самодовольно бросил мне бывший муж, швырнув на стол бумаги о разводе. Он думал, что
25
Кодекс Магических Зверей XI
Кодекс Магических Зверей XI
[РеалРПГ (RealRPG) / Попаданцы / Городское фэнтези]
Десятки лет спасения жизней и смерть на полу собственной ветеринарной клиники. Только вместо небытия — пробуждение в теле юнца, чья лавка «целителя чудовищ» на грани полного развала. Вот только у
2
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
14
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
[Любовное фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Кто-то попадает в имбовых персов: Избранных, Тёмных властелинов и прочих крутых ребят. А я попала в тело бездарной адептки магической академии. Как она сюда поступила-то, без грамма магии? Неважно,
14
Пулеметчик Федя
Пулеметчик Федя
[Альтернативная история / Юмористическая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Пулеметчик — это не звание, это диагноз. Тридцать пять лет, пулемёт «Печенег», рукавица прилипла к раскалённому кожуху — и здравствуйте: июнь сорок первого, чужие двадцать два года, чужие руки,
10
Диагноз
Диагноз
[Самиздат / Детективная фантастика / Городское фэнтези / Юмористическая фантастика]
Некромантия в нашем мире давно стала такой же частью жизни, как радио, кино, телефоны и аэропланы. Но разве могла я подумать, что однажды приду наниматься на службу к лучшему некроманту столицы! Он —
18
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
[Детективы / Триллер / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Приказ ясен: отравить Дерека вель Гранна. Последствия – костёр и пепел. Белладонна уже прошла этот круг, сгорела и получила второй шанс. Теперь она знает, что приказ – лишь верхушка заговора, в
4
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
10
Железный характер Кристианы Морли
Железный характер Кристианы Морли
[Любовная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Удар копытом лошади рушит блестящие перспективы дебютантки. По мнению общества, хромота испортила не только плавную поступь девицы, но и характер! Это ж надо умудриться — вместо монастыря или
38

Прямо сейчас читают

Домохозяйки с того света
Домохозяйки с того света
[Иронический детектив / Городское фэнтези]
В тихом и безупречном районе Спелвелли, где соседи знают друг о друге всё, происходит невозможное! Люси Джонс – самая милая и добрая жительница городка – найдена мёртвой в собственном зоомагазине.
0
Полтора аршина
Полтора аршина
[Попаданцы]
Весна 1916 года. Год назад Морозов настоял на том, чтобы четверым обокраденным вернули не вещь, а выбор: приехать, объяснить и предложить решить самим. Один отказался, вдова продала за четыре рубля,
0
Херонейский Лев
Херонейский Лев
[Приключения: прочее / Боевик / Проза / Историческая проза]
Херонея, 338 год до н. э. Жирная точка в истории Классической Греции и отправная веха Эллинистической эпохи. Пока объединенные полисы выставляют стену щитов, чтобы защитить свою свободу, хитрый
0
Зеленая лампа
Зеленая лампа
[Русская классическая проза / Новелла]
"Фантастика 2026-157". Компиляция. Книги 1-26
[Боевая фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Очередной 157-й томик  серии книг "Фантастика 2026", содержащий в себе законченные и полные циклы фантастических романов. В основе своей, романы включённые в эти сборники, есть эксклюзив, так как
0
Архивное дело
Архивное дело
[Детективы]
Мелиораторы, корчуя пни, обнаружили истлевший скелет, пролежавший в земле чуть не полвека. Долгие кропотливые розыски позволили восстановить доброе имя погибшего. ...По заключению судмедэксперта Зуев
0
После развода. И даром не нужен
После развода. И даром не нужен
[Современные любовные романы / Самиздат]
Возвращаюсь домой из отпуска и слышу от нашего говорящего попугая странные фразы: «Ксаночка, кубничку будешь? Чьи такие ножки? М-м-м». Тем же вечером муж знакомит меня с красивой брюнеткой лет
2
Отмеченная волком (ЛП)
Отмеченная волком (ЛП)
[Любовная фантастика / Эротика, Секс]
Оборотни охотятся на меня. Я была самой обычной девушкой, работала официанткой в баре маленького городка. И понятия не имела, что магия существует. До того дня, пока я пару раз не переехала своим
1
Регрессор №15 (Условный финал)
Регрессор №15 (Условный финал)
[Попаданцы / Самиздат / Альтернативная история]
«Так, что же со мной? Как такое возможно? Почему я?.. Божественное вмешательство? Безусловно. Только, Боже мой, зачем?! Разве кроме меня других людей на Земле нет? Разве я именно тот, кто достоин...
0
Белая слива Хуаньхуань
Белая слива Хуаньхуань
[Классическое фэнтези]
Юная Чжэнь Хуань, которая во время отбора произвела большое впечатление на императора и попала в его гарем, оказывается не единственной любимицей Сюаньлина. Статус наложницы дал ей не только
0
Попаданка и ее айдолы
Попаданка и ее айдолы
[Любовная фантастика / Самиздат]
Вы бы хотели коснуться любимого актера? А еще дышать с ним одним воздухом, есть из одной тарелки, ездить в одной машине, таскать на руках и... эх. Вот я — не хотела. А потому слушайте сюда: отдам
1
Анархия в школе Прескотт (ЛП)
Анархия в школе Прескотт (ЛП)
[Эротика, Секс / Современные любовные романы]
Одну ошибку в школе Прескотт нельзя совершать. Если не хотите, чтобы я уничтожила вас. Не трогайте моих прекрасно сломленных Парней Хавок. Смерть бродит по коридорам школы Прескотт. Однажды моя
1