Читать книгу «Теорія права і держави: Підручник.» онлайн.

Спільне між законним інтересом і суб’єктивним правом:

1) є правовими дозволами (можливостями);

2) зумовлені матеріальним і духовним життям суспільства;

3) сприяють розвитку соціальних зв'язків, поєднуючи особисті і суспільні інтереси;

4) виступають способами правового регулювання;

5) спрямовані на задоволення власних інтересів;

6) мають диспозитивний характер;

7) є самостійними елементами правового статусу особи;

8) реалізуються у формі використанням

9) виступають об'єктами правової охорони і захисту;

10) гарантуються державою.

Однак суб’єктивне право і законний інтерес є правовими дозволами (можливостями) різної властивості.

Відмінності між законним інтересом і суб’єктивним правом - виявляються у їх сутності (правовій природі), змісті і структурі:

1) суб’єктивне право є можливістю правової властивості, тобто можливістю користуватися благом у межах, установлених законом, а законний інтерес є можливістю фактичної властивості, тобто можливістю користуватися благом, без чітких меж (міри) дозволеної поведінки («усічена правова можливість»);

2) якщо суб’єктивне право має індивідуально-визначений характер, оскільки в законодавстві є вказівка діяти суворо певним чином (правовий дозвіл сформульований), то законний інтерес має загальний характер, оскільки в законодавстві немає вказівки на необхідність діяти суворо певним чином (правовий дозвіл, як правило, не сформульований, а виходить із сукупності правових норм і принципів, змісту законодавства);

3) суб’єктивне право має можливість вимагати, бо володіє системою правомочностей (на власні дії, на чужі дії, на захист держави), а законний інтерес виражається здебільшого в проханні, а не у вимогах певних дій від інших осіб;

4) суб’єктивне право має більшу стимулюючу силу, ніж законний інтерес, оскільки відображає найістотніші інтереси за соціальним значенням, тоді як законний інтерес відображає менш істотні інтереси, які не забезпечені правовими можливостями;

5) суб’єктивне право має високий ступінь матеріальної забезпеченості, гарантованості завдяки тісному зв’язку з благом та його захистом, а законний інтерес має слабкий ступінь матеріальної забезпеченості - реалізується тоді, коли фактично є необхідні умови для цього, його зв’язок з благом і захистом більш віддалений, ніж у суб’єктивного права.

Подібності між законним інтересом і юридичним обов’язком:

1) зумовлені рівнем розвитку суспільних відносин, взаємозалежністю їх учасників;

2) слугують способами правового регулювання, впливають на розвиток суспільних відносин;

3) виражають різноманітні потреби й інтереси колективних та індивідуальних суб’єктів правовідносин; 4) здійснюються на основі закону.

Відмінності між законним інтересом і юридичним обов’язком:

1) законний інтерес є певним правовим дозволом, а юридичний обов’язок є правовою необхідністю;

2) якщо законний інтерес безпосередньо відображає прагнення суб’єктів правовідносин до володіння певними соціальними благами, то юридичний обов’язок побічно відображає інтереси суб’єктів правовідносин, слугує способом їх реалізації;

3) змістом законного інтересу є правомочності суб’єкта в межах дозволеної поведінки, а змістом юридичного обов’язку - належна поведінка в межах необхідного;

4) законний інтерес має обмежену структуру, а юридичний обов’язок - широку і різнобічну структуру;

5) законний інтерес не має кореспондуючого йому прямого обов’язку, його заміняє обов’язок загального характеру (не заважати намаганням використовувати можливості для реалізації свого інтересу); юридичний обов’язок завжди відповідає певному суб’єктивному праву іншої особи (осіб), а оскільки законний інтерес опирається на суб’єктивні права, то сприяє його (законного інтересу) непрямій реалізації і захисту;

6) законний інтерес не має формальної визначеності (у більшості випадків може бути реалізований в межах чинного законодавства), а юридичний обов’язок має конкретну визначеність і закріплення в законі, як і суб’єктивне право;

7) формою реалізації законного інтересу є використання, а юридичного обов’язку - виконання;