Теорія права і держави: Підручник.: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Правовідносини є об’єктивною формою реалізації прав і обов’язків. Здебільшого через правовідносини (але не винятково через них) здійснюються функції права.

§ 2. Види правовідносин

Класифікувати правовідносини на види можна за різними критеріями.

Види правовідносин за функціями права:

• регулятивні - виникають із фактів правомірної поведінки суб'єкта, тобто такої поведінки, яка відповідає нормам права (більшість цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин). Як правило, вони можливі за наявності норм права і юридичного факту, а також можуть виникати за відсутності норм права на основі договору між сторонами (здійснення угод, подання заяви про зарахування зайво сплачених сум податку та ін.) чи на підставі події, тобто обставини, що відбувається незалежно від волі суб’єкта[55];

• охоронні - виникають із фактів конфліктної поведінки суб’єкта (без вчинення правопорушень) у випадках спорів про право, спрямовані на запобігання правопорушенням, подолання правових спорів, забезпечення правопорядку в суспільстві, застосування запобіжних заходів примусу (цивільні, трудові, сімейні й інші правовідносини);

• захисні - виникають із фактів неправомірної поведінки суб'єкта; спрямовані на залучення до відповідальності осіб, що вчинили правопорушення, відновлення порушених прав та інтересів, застосування примусових заходів, передбачених у санкціях норм заборонного характеру (кримінально- правові, адміністративно-правові, цивільно-правові). Захисні кримінально-правові правовідносини виникають між державою і злочинцем як реакція держави на злочини, на захист конкретної потерпілої сторони і непрямий захист суспільства від таких злочинів, а також на захист злочинця від неправомірних діянь з боку зацікавлених родичів і друзів потерпілої сторони; реалізуються з набуттям обвинувальним вироком законної сили. Захисні адміністративно-правові правовідносини виникають із неправомірних дій, що порушують норми адміністративного права; реалізуються застосуванням до винного відповідних заходів юридичної відповідальності, передбачених адміністративною нормою, чим захищаються порушені права потерпілої сторони, а також надають правопорушникові додаткові процесуальні засоби для його захисту в межах адміністративного процесу. Захисні цивільно-правові правовідносини забезпечують захист суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів потерпілих, а також покладання цивільно-правової відповідальності на правопорушників.

Охоронні і захисні правовідносини не тотожні, однак суб’єкти права можуть бути одночасно учасниками і охоронних, і захисних правовідносин, оскільки об’єкти, будучи охоронними, обов’язково потребують захисту й навпаки.

Види правовідносин за характером обов'язку: 1) активні - обов’язок здійснити певні дії на користь іншої сторони; 2) пасивні - обов’язок утриматися від небажаних для іншої сторони дій; 3) змішані - складні правовідносини, в яких поєднуються правовідносини пасивного й активного типу.

Види правовідносин за поділом прав і обов‘язків між суб'єктами:

1) односторонні - кожна зі сторін має або права, або обов’язки (договір дарування, договір позики);

2) двосторонні - кожна зі сторін має як права, так і обов’язки (договір купівлі-продажу);

3) багатосторонні - кожна із трьох і більше сторін має права й обов’язки стосовно одна одної (цивільно-правова угода, в якій, крім двох основних сторін, діє третя сторона - посередник).

Види правовідносин за ступенем визначеності суб'єктів: 1) абсолютні - визначена лише одна сторона - носій суб’єктивного права, а всі інші (суспільство і кожний суб’єкт права) зобов’язані утримуватися від порушення його законних прав та інтересів (відносини власності - точно визначений власник, всі інші зобов’язані не заважати йому здійснювати свої права); 2) відносні - точно визначені права й обов’язки всіх учасників, як управомочних, так і правозобов’язаних. (покупець і продавець; працівник і роботодавець тощо).

Види правовідносин за галузями права: конституційно-правові (відносини громадянства); адміністративно-правові (відносини, пов’язані зі стягуванням і сплатою податку); цивільно-правові (купівлі- продажу речі або цінних паперів); трудові (відносини за трудовим договором); міжнародно-правові (між державами) та ін.

Види правовідносин за субординацією в правовому регулюванні: 1) матеріальні - виникають на основі норм матеріального права: адміністративно-правові, цивільно-правові, кримінально-правові та ін.; 2) процесуальні - виникають на основі норм процесуального права і є похідними від норм матеріального права: адміністративно- процесуальні, цивільно-процесуальні, кримінально-процесуальні, господарсько-процесуальні та ін.[56].

Види правовідносин за волевиявленням сторін: договірні (переважають у сфері приватного права); управлінські (діють у публічно-правовій сфері); комплексні (поєднують начала публічного і приватного права).

Види правовідносин за суб'єктами: між суб’єктами федерації (у федеративній державі); між громадянами держави; між громадянином і державою; між юридичною особою - суб’єктом приватного права і державним органом; між державними органами; між органом держави і службовими особами, у межах яких вони зобов’язані виконувати розпорядження керівника певного органу, та ін.

Види правовідносин за строком дії: короткотривалі, довготривалі

§ 3. Підстави виникнення правовідносин. Структура правовідносин

Правові відносини виникають, змінюються і припиняються на певних підставах.

Виділяють два види підстав виникнення правовідносин:

1) матеріальні (загальні): а) наявність суб’єктів права (не менше двох) як учасників правовідносин; б) наявність об’єкта правовідносин - матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких (володіння ними, їх охорона та захист) суб’єкти права вступають у взаємовідносини;

2) юридичні (спеціальні): а) норма права; б) правосуб’єктність учасників правовідносин: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність; в) юридичний факт (підстава виникнення, зміни і припинення правовідносин).

Двом видам підстав виникнення правовідносин відповідають два аспекти їх змісту:

1) матеріальний (фактичний) - фактична поведінка (дія чи бездіяльність) учасників суспільних відносин, яку правомочний може, а правозобов’язаний повинен здійснити, тобто реальні дії з реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків;

2) юридичний - права й обов’язки сторін; ширше - суб’єктивне право, юридичний обов’язок, повноваження, юридична відповідальність (для посадових осіб).

Юридичний зміст свідчить, що в оболонку правовідносин втягнуто опосередковувані фактичні відносини не повністю, а тільки в тій частині, в тому складі, який передбачений правами й обов’язками.

Зауважимо, що зміст правовідносин є способом взаємного зв’язку між суб’єктами права. Структура змісту може бути простою (суб’єктивне право і юридичний обов’язок) і складною (у посадових осіб - повноваження, юридична відповідальність).

Система (організованість) правовідносин розкривається через їх структуру.

[55] Наприклад, стихійне лихо є підставою для виникнення низки конкретних податкових правовідносин, пов’язаних із наданням відстрочки, розстрочки або податкового кредиту, а також із включенням збитків до позареалізаційних витрат і зменшення на цю суму оподатковуваного прибутку.

[56] Відмінність процесуальних правовідносин від більшості матеріальних корениться в моменті виникнення самих правовідносин; якщо матеріальні правовідносини зароджуються і існують до видання правових норм, які спрямовані на їх регулювання (упорядкування), то процесуальні правовідносини з’являються одночасно з прийняттям (набранням чинності) відповідного процесуального блоку правових приписів (настанов).