«Теорія права і держави: Підручник.»: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

4) екологічна - гарантування екологічної безпеки і підтримка екологічної рівноваги на території держави; охорона і раціональне використання природних ресурсів; збереження генофонду народу;

5) культурна (духовна, ідеологічна) - консолідація нації, розвиток національної самосвідомості; сприяння розвитку самобутності всіх корінних народів і етнічних (національних) меншин; організація освіти, виховання; підтримка розвитку науки і мистецтва; охорона культурної спадщини;

6) інформаційна - організація і забезпечення системи одержання, використання, поширення і збереження інформації; доступ до широкого діапазону розвиненого програмного забезпечення (комп’ютерна мережа з файловими серверами і мережевими принтерами);

7) правоохоронна - попередження посягання на конституційний лад, права і свободи громадян, охорона правового порядку, закріплених в нормах права суспільних відносин;

8) правозахисна - забезпечення захисту регульованих нормами права суспільних відносин від будь-яких посягань, відновлення правового стану суб’єктів права, інтересів суспільства, правової законності і правового порядку в разі їх порушення.

Зовнішні функції держави за напрямами діяльності:

1) функція співробітництва та інтеграції з сучасними державами у сферах: а) політичній (дипломатичній) - встановлення і підтримка дипломатичних відносин з іншими державами відповідно до загальноприйнятих норм і принципів міжнародного права; б) економічній - встановлення і підтримка торговельноекономічних відносин з іншими державами; розвиток ділового партнерства і співпраці в економічній сфері з усіма державами незалежно від їх соціального ладу і рівня розвитку; інтеграція у світову економіку на основі взаємовигідних міждержавних договорів, міжурядових угод тощо; в) екологічній - підтримка екологічного виживання на планеті та інших глобальних проблем сучасності, що з нею пов’язані (сировинна, енергетична тощо); запобігання і ліквідація наслідків природних і антропогенних катастроф; г) культурній (гуманітарній) - підтримка і розвиток культурних і наукових зв’язків з іншими державами; забезпечення збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що мають культурну цінність; вживання заходів щодо повернення культурних цінностей свого народу, які знаходяться за кордоном; ґ) інформаційній - участь у розвитку світового інформаційного простору, встановлення режиму використання інформаційних ресурсів на основі рівноправної співпраці з іншими державами; д) правовій - формування правових стандартів у певних сферах правового регулювання різних держав, встановлення зв’язку між законодавствами держав, їх зближення через відносну єдність законодавчого процесу, узгодження понятійної термінології, вимог до однаковості змісту деяких правових норм тощо;

2) функція оборони держави - захист воєнної безпеки, територіальної цілісності та недоторканності держави, державного суверенітету від зовнішніх зазіхань як економічними, дипломатичними, так і військовими способами;

3) функція забезпечення миру та підтримка світового правопорядку: а) незастосування сили, запобігання конфліктам та їх вирішення мирним шляхом; б) участь у врегулюванні міжнаціональних і міждержавних конфліктів (перебування українських миротворчих сил в інших державах); в) нерозповсюдження ядерної, хімічної та іншої зброї, додержання зобов’язань щодо заборони ядерної зброї, поступова ліквідація ядерної зброї тощо; г) боротьба з міжнародними злочинами - контрабандою, наркобізнесом, тероризмом (Інтерпол, Європол) тощо.

Внутрішні і зовнішні функції держави існують «у часі»: зміст усталених функцій змінюється, оновлюється на різних етапах розвитку; під тиском внутрішніх і зовнішніх чинників (проблеми екології, боротьба з бідністю, міжнародним тероризмом, організованою злочинністю) з’являються нові функції, а старі зникають. Нерідко похідні функції (оподаткування і фінансового контролю) набувають значення головних, а поряд з постійними раз-у-раз виникають тимчасові (боротьба зі стихійним лихом). Внутрішні функції впливають на зовнішні і навпаки.

Всебічні історичні перетворення в суспільстві викликають зміни в сутності й соціальному призначенні держави, а це потребує модифікації її функцій. Так, економічна функція України постійно перебуває у стані трансформації: відійшло в минуле монопольне державноправове регулювання економіки, яке було в СРСР; розвинувся приватний сектор; відбувається «притирання» державного і приватного секторів в економіці. Наповнюється новим змістом соціальна функція, основним призначенням якої є забезпечення державою гідних умов життя для людини. Набула широкого розвитку інформаційна функція завдяки досягненням у галузі світового електронного зв’язку. Проголошення Конституцією України принципу верховенства права вимагає наповнення новим змістом усіх функцій держави, в тому числі правоохороної і правозахисної, оновлення механізму здійснення функцій, налагодження систем юридичних інститутів, механізмів і процедур для дієвого захисту основоположних прав і свобод людини, її гідності.

§ 9. Форми здійснення функцій держави її органами

Органи держави здійснюють державні функції у правових і організаційних формах:

• правові - формально визначена діяльність органів держави, спрямована на здійснення її функцій, яка полягає у виконанні юридично значущих дій та операцій у межах компетенції, виданні відповідних правових актів, що спричинюють юридичні наслідки;

• організаційні - діяльність органів держави, яка полягає у виконанні фактичних дій, спрямованих на всіляке забезпечення юридично значущих дій і операцій, виконуваних в межах правових форм, що не спричиняють юридичні наслідки.

Ознаки правових форм діяльності органів держави:

1) спрямовані на здійснення різних функцій держави у вигляді юридично значущих дій та операцій;

2) реалізуються уповноваженими суб’єктами права (колективними та індивідуальними);

3) є формально визначеними - юридично значущі дії та операції здійснюються за допомогою юридичних засобів (правових норм, правовідносин, актів нормотворчості, правозастосування, тлумачення тощо);

4) порядок здійснення юридично значущих дій та операцій регулюється процесуальними (процедурними) нормами;

5) результати здійснення юридично значущих дій та операцій закріплюються у юридичних актах (закон, нормативний договір, протест прокурора, рішення суду тощо);

6) завжди спричинюють юридичні наслідки.

Основні правові форми здійснення функцій держави її органами:

• Нормотворча - діяльність компетентних органів і посадових осіб, що полягає у виконанні юридично значущих дій щодо офіційного встановлення, санкціонування, зміни, скасування норм права, яка завершується оприлюдненням нормативно-правових актів, нормативно-правових договорів, а також їх систематизацією. Суб’єкти нормотворчості в Україні - народ, Верховна Рада, Верховна Рада АР Крим, Президент, Кабінет Міністрів, міністерства і відомства, місцеві органи влади і управління.

• Правозастосовча - діяльність компетентних органів і посадових осіб, що полягає у виконанні юридично значущих дій щодо розгляду і вирішення індивідуальних юридичних справ, наділення одних суб’єктів правами, покладання на інших обов’язків, укладання угод тощо, які завершуються прийняттям правозастосовчого акта, що має індивідуальний характер (призначення пенсії, притягнення до адміністративної відповідальності та ін.). Суб’єкти правозастосовчої діяльності - державні органи і посадові особи.

• Правоохоронна - діяльність, що полягає у виконанні правозначущих дій, спрямованих на охорону суспільних відносин, урегульованих правом, на запобігання правопорушенням, усунення конфліктів, розв’язання спорів. Будь-які органи держави тією чи іншою мірою здійснюють правоохоронну діяльність, тому її можна вважати одним з різновидів правозастосовної діяльності. Водночас існують і такі органи, для яких ця діяльність є основною,- органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби рибоохорони, державної лісової охорони. Це органи примусового підтримання правового порядку.

• Правозахисна - діяльність, що полягає у виконанні правозначущих дій, спрямованих на захист закріплених у нормах права суспільних відносин від будь-яких посягань, притягненні винних до відповідальності, відновленні правового стану в разі спричинення шкоди суб’єктам права, інтересам суспільства, правопорядку. Правозахисна діяльність - це передусім правосудна діяльність, яка є різновидом правозастосовчої діяльності, що здійснюється органами юстиції. Правозахисна діяльність також реалізується правоохоронними органами, що мають правозахисні повноваження. На захисті прав і свобод людини перебувають не тільки державні органи, але й недержавні організації (адвокатура, правозахисні організації).

• Інтерпретаційно-правова - діяльність компетентних органів і посадових осіб, що полягає у виконанні юридично значущих дій щодо офіційного тлумачення (інтерпретації) правових норм, яка завершується прийняттям актів тлумачення (інтерпретаційних актів). Право тлумачити норми права мають усі: як державні органи і посадові особи, так і громадяни. Проте спеціальними повноваженнями офіційно тлумачити норми права наділені за законом певні колегіальні органи і посадові особи. В Україні до них належать, наприклад, Конституційний Суд (дає офіційне тлумачення Конституції і законів України), Пленум Верховного суду (дає роз’яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства, у разі потреби визнає нечинними відповідні роз’яснення вищих спеціалізованих судів) тощо.

• Установча - діяльність, що полягає у виконанні правозначущих дій з формування, перетворення або скасування органів держави, їх структурних підрозділів, посадових осіб. Така діяльність здійснюється лише тими органами держави (парламент та ін.) і посадовими особами (президент, прем’єр-міністр та ін.), котрі наділені відповідними повноваженнями за законом. Її спонукають певні юридичні факти (закінчення строку повноваження будь-якого органу держави чи строку призначення посадової особи). Так, згідно з Конституцією України, кожна заново обрана Верховна Рада України за поданням Президента України призначає Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України. За поданням Прем’єр-міністра України Верховна Рада України призначає інших членів Кабінету Міністрів України, голову Антимонопольного комітету України, голову Державного комітету телебачення та радіомовлення України, голову Фонду державного майна України.

Безпосереднє покликання установчої діяльності - кадрове забезпечення усіх ланок державної влади і управління. Визначальною стадією установчої діяльності є виборчий процес, що полягає в реалізації виборчих прав громадян з формування представницьких органів держави і вищих посадових осіб.