Стоїк: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Наскільки я пам’ятаю, у вас не було таких людей, коли ми з вами бачилися в Нью-Йорку, — сказав Ковпервуд. — Тому я вважаю, що тридцять тисяч фунтів стерлінгів за п’ятдесят один відсоток акцій компанії, яка не має на руках нічого, крім концесії і боргів, — це гранична сума, яку я можу запропонувати. Як я за цей час з’ясував, у вас тут надто багато всіляких компаній, що мають права і нічого, крім прав, а натомість жебракують, збираючи капітал. Якби ви дали мені певну гарантію внести чотириста п’ятдесят тисяч, інакше кажучи, приблизно сорок дев’ять відсотків вартості всього будівництва, я б, мабуть, ще подумав про вашу пропозицію. Але оскільки ви просто хочете, щоб я взяв п’ятдесят один відсоток, поклавшись на те, що ви потім зберете відсутній капітал і додасте ваші сорок дев’ять відсотків, це мене аж ніяк не влаштовує. Адже ви, по суті, нічого не можете мені запропонувати, крім ваших прав. А за такого стану речей мова може йти тільки про передачу повного контролю. Тому що тільки контрольний пакет акцій дасть мені можливість дістати той величезний капітал, який потрібен на цю справу. І ви, джентльмени, певно, маєте розуміти це краще за будь-кого іншого. Тому, якщо ви ще не вирішили, що пристаєте на мою остаточну пропозицію, тобто тридцять тисяч фунтів за ваш опціон зі збереженням за вами контракту на будівництво дороги, — я не бачу сенсу продовжувати обговорення цього питання.

З цими словами він дістав із кишені годинник, цим красномовним жестом ясно показуючи Грівзу й Геншо, що якщо вони тут і зараз не приймуть рішення, розмову закінчено. Вони переглянулися, і тоді заговорив Геншо:

— Припустимо, що ми погодимося віддати вам контроль, містере Ковпервуд, — але яка в нас буде гарантія, що ви негайно розпочнете будівництво лінії? Адже якщо нам не буде надана можливість розгорнути будівельні роботи в межах строку, зазначеного в контракті, я не бачу, що ми з цього отримуємо?

— Я такої ж думки, — вставив Грівз.

— Щодо цього ви можете бути цілком спокійні, джентльмени, — сказав Ковпервуд. — Я готовий дати вам письмове зобов’язання або підписати будь-яку спільно укладену угоду, що якщо протягом шести місяців від дня її підписання вам не будуть надані кошти на будівництво першої ділянки лінії, нашу угоду з вами слід уважати недійсною, і більше того, я зобов’язуюся сплатити вам десять тисяч фунтів відшкодування. Вас це задовольняє?

Підрядники знову переглянулися. Вони чули, що Ковпервуд у грошових справах хитрий і скупий, але вони також чули, що він завжди дотримується письмових угод.

— Тоді все гаразд! Це звучить цілком розумно, — сказав Грівз. — А як щодо інших ділянок?

Ковпервуд зареготав.

— Джентльмени, я маю в своїх руках дві третини всього міського транспорту Чикаґо. За двадцять років я побудував у цьому місті тридцять п’ять миль наземних доріг, сорок шість миль трамвайних шляхів і провів, крім того, сімдесят п’ять миль заміських трамвайних ліній, і скрізь я є основним власником. І жоден із моїх інвесторів ще не втратив на цьому жодного цента. Акції цих підприємств дають і зараз понад шість відсотків прибутку. І якщо я відмовляюся від них — не без вигоди для себе, — то це не тому, що ці підприємства приносять недостатній прибуток, а виключно через політичні й суспільні ревнощі моїх конкурентів, що мені дошкуляють. І я беруся за вашу лондонську підземку аж ніяк не тому, що мене цікавлять гроші. До речі, не забувайте, що це ви прийшли до мене, а не я до вас. Але річ не в тім. Я не маю звички хвастатися й не збираюся. Що стосується інших ділянок — строки й суму витрат ми обумовимо в контракті, але тільки ви, зрозуміло, із власного досвіду знаєте, що тут треба буде врахувати всілякі непередбачені затримки й випадковості, які неминуче виникають у такого роду справах. Головне це те, що я готовий заплатити вам зараз готівкою за ваш опціон і взяти на себе всі зобов’язання, що випливають із контракту.

— Що ви скажете? — запитав Грівз, звертаючись до Геншо. — Я задоволений і вважаю, що ми зможемо поладити з містером Ковпервудом не гірше, ніж з будь-ким іншим.

— Чудово, — сказав Геншо. — Я готовий.

— А як ви збираєтеся оформити передачу мені вашого опціону? — поцікавився Ковпервуд. — Наскільки я розумію, ви повинні спочатку оформити ваші права на нього з Електротранспортною компанією, перш ніж отримати повноваження передати його мені.

— Це правда, — відповів Геншо, подумки прикидаючи, як їм у цьому випадку краще зробити. Якщо вони спочатку матимуть справу з Електротранспортною компанією, а потім з Ковпервудом, це означає, що їм доведеться не тільки викласти зараз же готівкою тридцять тисяч на сплату компанії за опціон, але й знайти, крім того, хоч би на короткий час ще шістдесят тисяч, щоб здійснити передачу внесеної компанією гарантійної застави в державних цінних паперах.

А оскільки дістати готівкою таку величезну суму — дев’яносто тисяч — справа нелегка, Геншо подумав, що куди простіше було б піти до Джонсона й у правління Електротранспортної компанії й розповісти їм про все. Джонсон може скликати директорів, запросити Ковпервуда і його із Грівзом, аби оформити передачу прав за гроші Ковпервуда. Ця ідея здалася настільки привабливою, що він сказав:

— Я вважаю, що для обох сторін усього доцільніше було б оформити передачу з рук у руки за один раз, — сказав він і відразу пояснив Ковпервуду, як це можна зробити, але не те, чому йому це здається зручним. Одначе Ковпервуд відмінно зрозумів чому.

— Гаразд, — сказав він, — якщо ви владнаєте це з вашими директорами, я готовий. Усе це займе буквально кілька хвилин. Ви передаєте мені ваш опціон і цінні папери державного банку на шістдесят тисяч або відповідну розписку на ці папери, і я відразу передаю вам чеки на тридцять і на шістдесят тисяч. Отже, все, що потрібно зробити зараз, я вважаю, це накидати текст тимчасової угоди, і ви її підпишете.

І він відразу подзвонив секретареві й продиктував основні пункти.

— Тепер, джентльмени, — сказав Ковпервуд, коли документ був підписаний, — я б хотів, щоб ми з вами почували себе не як продавці й покупці, але як союзники, що взялися спільно робити доволі важливу справу, яка всім нам принесе гарні плоди. Я даю вам слово відплатити за ваше щире співробітництво не менш щирим співробітництвом зі свого боку. — И він міцно потиснув руки обом.

— Маю визнати, швидко ми з вами це зробили! — сказав Грівз.

Ковпервуд посміхнувся.

— Мабуть, це і є те, що у вашій країні називають «швидкою роботою»? — додав Геншо.

— Просто тверезий підхід до справи з боку всіх, хто до цього причетні, — сказав Ковпервуд. — Якщо це по-американськи — добре! Якщо по-англійськи — теж добре! Але не забудьте, що тут були задіяні один американець і двоє англійців.

Після того як вони пішли, Ковпервуд одразу послав за Сіппензом.

— Не знаю, де Сото, чи вдасться мені змусити вас повірити мені чи ні, — сказав він Сіппензу, коли той прийшов, — але я щойно купив цю саму вашу Чаринг-Крос.

— Купили! — вигукнув Сіппенз. — То це чудово!

Він уже бачив себе генеральним менеджером цієї нової лінії.

А Ковпервуд саме думав, чи можна доручити таку справу Сіппензу. Принаймні на якийсь час, аби зрушити все це з місця, але не довше. Надто багато в ньому американ­ського, дратівливого для англійців, аби він міг знаходити спільну мову з представниками лондонських фінансових кіл.

— Погляньте-но, — сказав Ковпервуд, простягаючи йому аркуш паперу, — попередня, а проте обов’язкова для обох сторін угода Ковпервуда із Грівзом і Геншо.

Сіппенз вибрав з простягнутої йому Ковпервудом коробки довгу в золотій обгортці сигару і почав читати.

— Чудово! — вигукнув він, виймаючи сигару з рота й тримаючи її у витягнутій руці. — Це збурить сенсацію у Чикаґо, у Нью-Йорку, та й тут теж! Так, чорт забирай! Це прогримить на увесь світ, варто вам тільки повідомити в тутешню пресу!