Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Я не знав, був то жарт чи він справді говорив серйозно. В будь-якому разі, Рікорі нікуди не виходив без його супроводу; тоді я зрозумів, як сильно він цінував Пітерса, довіривши його МакКенну.

Того дня я зателефонував Рікорі, запросивши його повечеряти разом зі мною та Брайлем у мене вдома. Він прибув о сьомій і наказав своєму водієві заїхати за ним о десятій. Ми сіли за стіл, а МакКенн, як завше, став на варті, своїм виглядом озброєного бандита, як з кіно, налякавши двох моїх медсестер (у мене є маленька приватна клініка, що прилягає до мого дому).

Повечерявши, я відпустив дворецького і відразу перейшов до суті справи. Я розповів Рікорі про свій запит, зауваживши, що так дізнався про сімох інших людей, яких спіткала та ж біда, що й Пітерса.

— Облиште думку про те, що смерть Пітерса якимось чином пов’язана з вами. Маленькі світляні кульки, які ми знайшли у нього в крові, теж не є причиною його смерті.

Після цих слів Рікорі побілів як полотно й перехрестився.

— La Strega[2]! — він крикнув зі злості. — Відьма! Бісова відьма!

— Не верзіть дурниць, Рікорі! — сказав я. — Забудьте свої кляті забобони і краще допоможіть мені.

— Нічого ви не розумієте! Є речі, докторе Ловелл... — почав він різко, а тоді опанував себе. — Що ви хочете від мене?

— Спершу, — сказав я, — потрібно проаналізувати всі вісім смертей. Брайле, у вас є якісь ідеї?

— Так, — відповів Брайл. — Думаю, всіх вісьмох було вбито!

Розділ З

Смерть та медсестра Волтерс

Брайл висловив думку, що залягла на споді моєї свідомості. Але мене неабияк обурило те, що в нього не було жодних підстав для такого припущенім.

— Та ви просто Шерлок Холмс, — кинув я саркастично.

Він почервонів, але вперто повторив:

— Їх убили.

— La strega! — прошепотів Рікорі.

Я кинув на нього сердитий погляд.

— Брайле, не тягніть кота за хвоста. У вас є докази?

— Ви не бачили Пітерса близько двох годин, я ж увесь цей час був поруч із ним. Спостерігаючи за його станом, мені здалося, ніби вся проблема у нього в голові — не в тілі, нервах чи мозку, які відмовлялися функціонувати, а його силі волі. Навіть не так. Уявіть, що його воля, замість того щоб підтримувати життєздатність його тіла, зосередилась на тому, щоб убити його!

— Але тоді це не вбивство, а самогубство. Що ж, і таке буває. Я бачив, як люди помирають, втративши бажання жити...

— Ні, я не це маю на увазі, — перебив він. — В інших це відбувається пасивно. А тут усе навпаки.

— Боже милостивий, Блайле! — Його слова мене надзвичайно вразили. — Ви ж не хочете сказати, що всі вісім жертв добровільно пішли з життя, навіть одинадцятирічна дитина!

— Я цього не казав, — відповів він. — Мені здалося, що Пітерс зробив це не свідомо, а з чужої волі, яка цілком поглинула його власну, обвившись навколо та засівши глибоко всередині. З чиєїсь волі, якій він не міг чи не хотів опиратися, принаймні перед смертю.

— La maledetta strega[3]! — знов пробурмотів Рікорі.

Стримавши своє роздратування, я замислився. Зрештою, я

глибоко поважав Брайла. Він був надто розумною, хорошою людиною і добрим фахівцем, щоб нехтувати його думкою.

— Можливо, ви здогадуєтесь, як їх убили, якщо то, звісно, були вбивства? — запитав я ввічливо.

— Анітрохи, — відповів Брайл.

— Що ж, розгляньмо теорію вбивства. Рікорі, у вас на цій ниві багатший досвід, ніж у нас із Брайлем, тож слухайте уважно і дайте врешті-решт спокій тій відьмі, — сказав я доволі жорстко. — Є три основні складові злочину: спосіб, можливість і мотив. Розгляньмо їх по черзі. Спосіб. Отруїти людину можна трьома різними способами: через ніс (в тому числі газом), рот і шкіру. Є ще два чи три методи. Наприклад, батька Гамлета отруїли, заливши йому блекоти у вухо, але щодо цього в мене завжди були сумніви. Думаю, що в ході пошуку істини можна відкинути всі методи отруєння, окрім як через рот, ніс та шкіру, через яку отрута всмоктується або ж проникає в кров. Скажіть, у Пітерса були які-небудь ознаки отруєння на шкірі, у мембранах дихальних шляхів, горлі, внутрішніх органах, шлунку, крові, нервах, мозку чи деінде?

— Ви ж самі знаєте, що ні, — відповів він.

[2] Відьма (іт.) (прим. пер.).

[3] Проклята відьма! (італ.) — (прим, пер .).