Слiпий убивця : читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ні. Не повірила б.

— До того ж це не зовсім сумна історія: деяким дітям удавалося втекти.

— Але ж вони стали горлорізами.

— Вони не мали особливого вибору, хіба ж ні? Вони не могли самі продавати килими чи тримати борделі. Не мали капіталу. Отже, бралися за брудну роботу. Не пощастило їм.

— Не треба, — каже вона. — Я не винна.

— Я теж не винен. Скажімо так: ми відповідальні за гріхи своїх батьків.

— Це невиправдано жорстоко, — холодно наполягає вона.

— А коли жорстокість виправдана? — питає він. — І до якої міри? Почитай газети, це не я винайшов світ. У будь-якому разі я на боці горлорізів. Якби ти мусила перерізати горлянки або голодувати, що б обрала? Хоча ще можна трахатися й жити на те, що від цього маєш, такий варіант завжди є.

Він надто далеко зайшов. Дозволив собі показати гнів. Вона відсторонюється.

— Почалося, — каже. — Мені час повертатися.

Листя навколо них переривчасто шурхотить. Вона підносить руку долонею догори, на неї падають краплі дощу: гроза наближається. Вона скидає з плечей його куртку. Він її не поцілував і вже не поцілує, не сьогодні. Для неї це як відтермінування вироку.

— Стань біля вікна, — просить він. — Біля вікна спальні. Не вимикай світло. Просто постій там.

Він її злякав.

— Навіщо? Для чого це?

— Бо я так хочу. Хочу переконатися, що ти в безпеці, — додає, хоча безпека тут зовсім ні до чого.

— Спробую, — каже вона. — Хіба що на хвилинку. Де ти будеш?

— Під деревом. Під каштаном. Ти мене не побачиш, але я буду там.

Вона думає: то він знає, де її вікно. Знає, яке там дерево. Він, певно, нишпорив, стежив за нею. Вона здригається.

— Дощ іде, — каже. — Буде злива. Ти змокнеш.

— Зараз не холодно, — відповідає він. — Я чекатиму.

«Ґлоуб енд Мейл», 19 лютого 1998 р.

Прайор, Вініфред Ґріффен. Померла у своєму домі в Роуздейлі після тривалої хвороби у віці 92 років. Торонто втратило в особі місіс Прайор одну зі своїх найвідданіших і найпослідовніших благодійниць. Сестра покійного промисловця Річарда Ґріффена та зовиця видатної письменниці Лори Чейз, місіс Прайор входила до складу адміністрації симфонічного оркестру Торонто в роки його заснування, а згодом — до волонтерського комітету художньої галереї Онтаріо та Канадського товариства боротьби з раком. Вона була активним членом клубів «Граніт» і «Гелікон», Юнацької ліги та Драматичного фестивалю домініону. У неї лишилася двоюрідна онука Сабріна Ґріффен, яка нині подорожує Індією.

Панахида відбудеться вранці у вівторок у церкві апостола Симона, після неї — похорон на кладовищі Маунт Плезант. Замість квітів вітаються пожертви на користь лікарні принцеси Марґарет.

Сліпий убивця: Серце з помади

— Скільки маємо часу? — питає він.

— Багато, — відповідає вона. — Години дві-три. Усі кудись пішли.

— І що роблять?

— Не знаю. Заробляють гроші. Купують речі. Благодійністю займаються. Що там вони завжди роблять.

Вона закладає пасмо волосся за вухо, сідає рівніше. Почувається дешевою: прибігла, щойно свиснули.

— Чиє це авто? — питає.