Моє холодне тіло.
Посеред магазину
Стою і приміряю різні маски —
То мудрі і веселі,
То бідні і нещасні.
А я хотів би жити,
Я міг би полюбити.
Поміняйтеся зі мною,
Хто змучився від свої ролі!
Одягніть на мене шкіру,
Пришийте мені серце —
Я дуже хочу жити,
Я не можу бути мертвим…
Я манекен з пластмаси,
Дурна пап’є-машина,
Ненатуральним сміхом,
Криве моє лице…
Є люди-манекени,
Є манекени, як люди.
Хто знає, кому більше
Від Бога треба тепла?
Медор
Тихо… тихо… то я, і не підходь заблизько,
Витри соплі, дивись мені в рот.
Всьо, шо зара’ почуєш, запиши на листок і не забудь вже.
Не роби мені зле…
Він був добрий і тому собі все
Носив за спиною важкий пістолет,
Шоб стріляти дурних.
І за то я його поважав і любив.