І, як завжди, на самі ліпші місця білет.
Під теплий чай знайду огризок паперу —
І так народиться зовсім новий куплет…
Оу-о!.. Везе мене поїзд,
Стукають колеса знайомий ритм.
Оу!.. Пролітають перони,
Люди на перонах чекають зими…
В купе моєму є вікно-телевізор,
З дитинства люблю то найліпше на світі кіно.
Машини там чекають на переїздах,
І незнайомі люди кличуть мене…
Оу-о!.. Везе мене поїзд,
Стукають колеса знайомий ритм.
Оу!.. Пролітають перони,
Люди на перонах чекають зими…
Десь там попереду чекають вокзали
І ті кіоски, шо не мають вчорашніх газет.
Після концерту я спакую гітару,
І знов на саме ліпше місце білет…
Люди, як кораблі
Я не твій брат — ти не сестра моя.
Ніколи не розказуй мені, хто
і в чому є винний на нашій землі —
Люди, як кораблі.
Кожен пливе, поки хвиля несе
і поки глибока вода,
Глибока і темна до самого дна,
До самого-самого дна…
На глибині зустрічаються всі
Так, ніби в морі місця нема,