Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Можливо, — сказав у слухавку, — то було вбивство з необережности. Ви не хотіли, щоб прожектор когось убив. Але саме так сталося. За це ви теж маєте відповісти.

— Я зняв дріт перед тим, як поїхати геть, розладнав усе обладнання. Нічого не могло статися! Для мене це таємниця.

— Тоді приходьте до мене в Управління! Спокійно все обговоримо і розв’яжемо цю загадку.

Кремпін коротко гірко засміявся.

— По-вашому, я такий дурний? — запитав він. — Якщо я прийду до вас, ви мене заарештуєте. Ви нічого іншого не передбачаєте. Ось чому ви стежили за моєю квартирою.

— Ви мені раніше вже телефонували, — здогадався Рат. — Вчора, коли я був на Ґерікештрасе.

— Вітаю, пане комісаре! У вас інтуїція! Але не сподівайтеся, що я прийду на Алекс, у мене теж непогана інтуїція.

— Тоді розкажіть мені, що саме ви зробили? Як саме ви нахімічили з прожектором? Коли...

Сухе клацання, за яким у слухавці пролунало довге гудіння, засвідчило, що Фелікс Кремпін перервав розмову.

Рат із хвилину сидів зі слухавкою в руці, тоді ляснув долонею по столу і знайшов на візитці Манфреда Оппенберґа його домашній номер і зателефонував. Покоївка доповіла, що вельмишановного пана, на жаль, немає вдома, і вона очікує його сьогодні о пізній годині — ввечері в пана Оппенберґа важлива зустріч. Рат на разі опанував своє роздратування і застосував увесь чоловічий шарм, на який спромігся, на те, щоб дівчина виказала йому адресу й годину зустрічі.

У Рата залишався деякий час, і він скористався з нього, щоб повернутися на Ґерікештрасе. Зелений «Опель» стояв на тому самому місці, але цього разу — з іншою командою: Пліш та Плюм власними особами нудьгували, сидячи в машині.

— А ви що тут робите? — здивувався Рат. — Я гадав, ви частина моєї слідчої групи.

— Твоєї групи більше немає, — повідомив Червінскі, — Бьом забрав це розслідування собі. І спаскудив нам вихідний. До речі, він страшенно лютував, коли ніде не зміг тебе знайти.

— Я займався справою, — сказав Рат. — Крім того, ось я зараз тут.

— Брак енергійности тобі точно ніхто не закидатиме. Навпаки, — знавецьким оком скинув Червінскі на Рата. — Що тебе, насправді, посіло, — запитав він, — що ти мусив розквасити пику Франкові?

Рат знизав плечима.

— Просто не втримався, він спровокував мене.

— Мені він сказав, що ти накинувся на нього без причини.

— Бреше.

— Він либонь гнівається!

— Він іще не вгамувався?

— Анітрохи. «Я з ним порахуюся!», казав він, чи щось на кшталт того, я чув. Він налаштований рішуче, знаєш, тебе знищити.

— Мене досі ніхто не знищив.

— Ґереоне, чоловіче, — скрушно похитав головою Червінскі. — У тебе в Замку не так багато друзів, а таким ставленням ти собі життя точно не полегшиш. Франк розлючений, він хоче бачити, як ти спливатимеш кров’ю. І в нього на те є шанс: він у добрих стосунках із Бьомом, і подбає, щоб той зрушив дисциплінарну справу.

— А я в добрих стосунках із начальником поліції.

— Я й кажу: ти даремно не заводиш друзів у Замку! Трохи більше колегіальності не тобі б завадило, якщо дозволиш сказати. Так воно ведеться серед колег.

— Я колегіальний, — кивнув головою Рат. — Бачите: провідую вас тут. І навіть щось вам приніс.

Ґереон подав товстунові поставець «Генкельман», який він удома наповнив попередньо підігрітим м’ясним рагу, що була лишила Каті.

— Ось, — сказав він, дістаючи дві ложки.— Тушкованка з сочевицею за силезьким рецептом. Тут мають бути дві повноцінні порції. Якщо ви чесно поділитесь.

— Авжеж, — підбадьорився Червінскі, — відповідно до звання.