Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— У справі Вінтер, якщо так... — мовець прочистив горло. — Пане комісаре, ви шукаєте не ту людину.

— Кремпіне, це ви?

Він помовчав якусь мить. Тоді почулася відповідь:

— Ви маєте мені повірити, інакше немає сенсу продовжувати цю розмову.

— Добре, що ви зателефонували. Ви важливий свідок.

— Не меліть казна що! Я не свідок, я ваш головний підозрюваний.

Чоловік виявляється, був не такий дурним. Тримаючи слухавку коло вуха, Рат гарячково міркував, як йому перемудрувати Кремпіна. Перш за все, підтримувати розмову.

— Отже, — вів своєї Кремпін тим часом, — ви мені повірите?

— Як я можу сказати, перш ніж дізнаюся, що ви мені скажете?

— Наразі, питання в тому, чи ви мені довіряєте. І чи можу я довіряти вам.

— Я можу пообіцяти тільки одне: якщо ви не винні, вам нема чого боятися. Тоді я зроблю все можливе, щоб допомогти вам.

Кремпін зачекав із хвилину, перш ніж знову заговорити.

— Я не вбивав Бетті Вінтер, і це найголовніше. Ви маєте мені повірити! Це безглузда випадковість, ніхто не хотів її смерти!

— Тоді чому ви зникли зі студії після нещасного випадку?

— Це неправда! Я пішов не після нещасного випадку, а до нього. Коли це сталося, я вже кілька годин як був удома.

— Тоді звідки вам відомо, коли це сталося?

— З газети, звідки б іще? Звідки я знаю, що мене розшукують, як ви гадаєте? Звідки я знаю, що на мене оголошено полювання?

— Вас дивує, що ми вас розшукуємо? Тому що нам хочеться знати, чому ви так різко зірвалися з робочого місця. Чому ви наче випарувалися безслідно?

Кремпін знову взяв паузу, перш, ніж відповісти.

— Тому що мене викрили. Це мало статися рано чи піз­но, я просто занадто довго чекав. А тоді, фальшиві особові дані...

І Кремпін знову замовк.

— Пане Кремпіне, ви можете мені все розповісти. Я розмовляв з Оппенберґом, я знаю, що то ви...

— Ви говорили з Манфредом? — перервав він, у його голосі пролунало полегшення, наче хтось зняв із його серця важкий тягар. — Тоді ви знаєте, що єдиною метою було затримати зйомки в Белмана. Для цього я вигадав номер із прожектором. Камера застрахована, її б замінили на нову. Але не так швидко: ці нові, спеціальні камери, звукоізоляційні, постачають у триваліші терміни, особливо зараз. Тиждень чи два затримки, нам цього було б достатньо. Надто тепер, коли Вівіан десь запропастилася.

Оппенберґ, підступний щур! Він таки збрехав йому! Кремпін говорить про навмисні диверсійні плани, маніпулювання системою освітлення для виведення з ладу звукової кінокамери.

Рат відчув, що не може зосередитися на справі — надто багато думок роїться одночасно в голові, одна одну поби­ваючи.

— Що ви маєте на увазі? — запитав він просто аби не мовчати.

— Я хочу показати вам, що граю з відкритими картами. Я знаю, що я вчинив неправильні речі, і готовий за це відповісти. Але я не вбивця!

— Тоді навіщо ви переховуєтеся?

— Тому що ви мене переслідуєте.

Рат на мить замислився. Звучить переконливо. На кого полюють, як на вбивцю, той ховається. Залишається подякувати цим дурним виплодкам, газетярам!