— Я не знаю, — вона показала нотатку. — Телефонна нотатка Ґереона... комісара Рата. Можливо, це щось означає.
— Покажіть лишень, — попросив чоловік, і вона передала йому аркушик.
— А-а, — пробурмотів він і простягнув руку, — Ланґе, моє ім’я Андреас Ланґе.
— Ріттер, Шарлотта Ріттер.
— Так, я знаю, — сказав Ланґе, червоніючи.
Він уважно прочитав нотатку і розгорнув течку.
— Еге, ось, я так і знав! Вольфґанґ Маркард — власник компанії з прокату фільмів «Ліхтбурґ». Реєстрація компанії збігається з його домашньою адресою.
— А що це означає?
— Я не знаю, чи можу я вам про це розповідати.
— Нуте, Андреасе! Шарлі — колега, фактично! Вона тимчасово не працює.
— Отже, «Ліхтбурґ» — одна з чотирьох компаній, у яких були ключі від двох кінотеатрів, де ми знайшли тіла мертвих актрис...
— Були?
— Ключі, нібито, було відкликано, коли кінотеатри закривалися, але ж ніколи не знаєш, чи дійсно всі ключі повернули. Не згадуючи вже, що скопіювати такі ключі не проблема.
Шарлі задумливо кивнула.
— А ви намагаєтеся звузити коло тих, що могли занести мертвих актрис у кінотеатри.
— Так, інакше у нас небагато зачіпок... — Ланґе знову подивився на аркушик. — Але я здивований, що комісар Рат натрапив на це ім’я, бо, наскільки мені відомо, він зараз знову займається справою Вінтер.
— Якщо припустити, що Ґереон не працював із вашим списком ключових підозрюваних, — розважила Шарлі, — це може означати тільки одне: він натрапив на те саме ім’я на якомусь іншому шляху.
— Янґтао, — сказав Ланґе.
— Що? — перепитала Шарлі.
— Тут зазначено на аркушику. Над адресою.
— Що це означає?
— Дика ідея від Ґереона, — втутився Ґреф. — Янґтао — китайський фрукт. Тому він учора згаяв пів дня у китайському кварталі.
— А чому?
— Цей китайський плід знайшли у шлунку Вінтер і у кошику з фруктами Фастре, — похитав головою Ґреф. — Збіг обставин, якщо запитаєте мою думку. Випадок Вінтер не має геть нічого спільного з вбивствами у кінотеатрах.
— Хто може знати? — стенула плечима Шарлі. — Невже немає зв’язку? Що з тим Оппенберґом? Він теж фігурує в обох випадках.
— Випадковість.
— А ви знаєте, куди Манфред Оппенберґ доставив повідомлення про смерть Вівіан Франк?
Два детективи заінтриговано дивилися на неї.
— На віллу Вольфґанґа Маркарда, — сказала вона. — Чи не забагато збігів?
— Гадаєш, Оппенберґ є кіновбивцею?