На скрижалях історії: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Залізла ти в цю свинячу яму й мене затягла в це багно!

А дочка їй:

— А в Набутові як ви жили? Ходили на танці в заводський клуб? Дивилися, як молодь парами розходилася додому?

А та не нахвалиться:

— Я й тим задоволена була, як проведе мене інженер Стевен, досить культурна особа. Не одна дівиця мені заздрила.

Дочка її розраджує:

— Та я міркую, що ми тут довго не затримаємося, тому, що в цій глушині, можна й з глузду з'їхати. Я йому казала про це, та в нього мотузяні нерви, абсолютно ні за що, ні про що, не помишляє, окрім своїх учнів.

VI

У Івана в класі комплексна тема «Весна», яка має чималенько підтем, які для дитячого розуміння не хитрі. А от у своїй сім'ї його настанови ніяк не прищеплюються. Як не намагається довести, що сімейні традиції повинні набути права і в його родині, до дружини й тещі це аж ніяк не доходить. Перед святом 1 травня, між іншим, нагадав:

— Учителі школи святкуватимуть у завідувача Куценка, і нас усіх запрошують.

Його дами це проігнорували. У день свята вся школа на чолі з завідувачем на колгоспних буряках, у канавах, ловить бурякового жука-довгоносика. Увечері прямо з поля всі вчителі зайшли до Куценка. Іван написав записку Гелені, щоб також швиденько приєдналася до гурту, але та не прийшла. Розбіжності в них щодо сімейного побуту дедалі глибшають, а між дочкою й матір'ю щоденні перепалки до істерики. Він уже знає, що Гелена вагітна, і тому змовчав, про те, що вона не захотіла прийти познайомитися з колективом, як і на Жовтневе свято. Але терпіння в нього вистачає, якось воно та буде...

За своїх учнів Іван не хвилюється, вони читають і пишуть невеликі речення. Мають палички для рахунку в межах двох десятків, записують невеликі приклади й вираховують на них відповіді. Був недавно в класі завідувач. Залишився задоволений, що учні з дошки списують і самостійно розв'язують приклади, управно орудуючи паличками.

Діти запитують:

— А коли ми підемо до лісу?

— Як буде найясніший день, зранку й помандруємо.

Такий день настав. Дітлахи набігалися досхочу в гаю, нарвали квітів. Для них це перша подорож по дорозі в світле майбуття. А у нього — перша весна на вчительській ниві, де він знайшов себе.

Дома Гелена розмовляти не хоче, теща пояснює:

— Вона каверзує із самого ранку. Дорікає мені, що домашня освіта на манір великих панів нічого зараз не варта й тепер залізла вона в оце багно.

Дні спливають у щоденній праці. Ночами за столом він перевіряє учнівські зошити. Нічого не читає, ніде взяти, а без книги, як без вірного друга, жити гірко на світі. Зрідка з дітками ходять збирати жуків-довгоносиків на колгоспних буряках. Там слухають, як дзвенить над степом жайворон. Для Івана степ широкий, як давно минуле дитинство, а спів жайворона радує душу.

Закінчилось навчання в школі. Він вільний. Літо. Першого липня народився в них з Оленою синочок, прийняла пологи акушерка з Телепиного. Хлопчик жвавий, величенький. Не зважаючи на те, що Гелена не раз лупцювала себе по животі, з люттю викрикуючи:

— Хай тут пропаде, ще не народжене, не хочу дітей! Зав'яжеш собі руки навіки.

Усе, що робили стара й молода, Іван не знав для чого, а вони довгими рушниками укручували Гелені живіт.

Теперечки теща годує малого молоком із соски, бо мати не кормить груддю. Молоко носить сусідська дівчинка, а теща гріє його на примусі. Згодився й з тим, що обидві нарекли малюка Олесем, цебто Олександром. Він тільки записав сина в сільраді. Якась раніше не знана бентега пройняла Івана, міцно обгорнула тугою гарячою хвилею все його тіло. У нього тепер є син! Усміхнуте, яснооке, чарівне створіння, котре безтурботно чеберяє в колисці ніжками-пухлячками.

Принесли Іванові записку від заврайВНО Кривошеї, щоб з'явився до нього в сусідні Бурти, за два кілометри від Коханівки. Того прислали уповноваженим райпарткому по заготівлі й збиранню хліба. Разом із тим він включений до комісії по ліквідації куркулів у Буртах.

У призначений час з'явився Іван перед очі начальника. Той запитав:

— У вас який клас? Ага, перший. Скільки ви учнів залишили на другий рік?

— Не буде в мене другорічників. З сорок одного учня десять відмінників.

— А яка у вас сім'я? — цікавиться завідувач.

— Є уже й син, два тижні від народження, є й теща.

— О! Теща в хаті — нема ладу.