Дзеркальце, моє дзеркальце: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

– Рада тебе бачити, тебе так довго не було. Придивися за моїм хлопчиком. Я за нього хвилююся.

Вона відпускає мене.

– Що ж, у будь-якому разі добре, що ти тут.

Я мовчки киваю на знак того, що обіцяю зробити все можливе, але що, як Лео має рацію і я зовсім його не знаю?

Аарон розвалився на стільці в кутку, підклавши руку під коліно, – грає на приставці. На екрані кілька мультяшних гангстерів падають від його автоматної черги.

– Так! Покидьки! – горлає він до Лео. – Заходь, бро, глянь, як я прикінчу тих довбо…

– Привіт, – кажу я.

Аарон скоса зиркає на мене.

– Що це в біса таке? – питає він, дивлячись на мене. – О, чорт, мене вбили!

– Я Редлі, – кажу йому. – Ми з Лео друзі.

– Редлі грає в нашій групі, – додає Лео, ніби не хоче визнавати нашої дружби.

– О, так, – каже Аарон, обводячи мене очима з голови до п’ят. – Крутий у тебе вигляд… Редлі.

– Дякую, – кажу я, і він усміхається.

То був не комплімент.

– Як життя? – Намагаюся завести невимушену розмову.

– Було б кращим, якби не доводилося говорити з тобою, – каже він, кидаючи джойстик, коли його знов убивають. – Можеш, будь ласка, прибрати це звідси, бро?

Я не одразу розумію, що я і є «це», яке треба прибрати.

– Ти не проти, якщо я запитаю тебе дещо про навчання в Темзькій школі? – Хотілося б мені говорити не так офіційно, але річ у тім, що гангстерська мова з моїх вуст звучала б іще смішніше.

– Ну, я намагався якомога рідше там бувати. – Аарон сміється, а Лео дивиться на ноги.

– Ти пам’ятаєш Карлі Шилдз?

Аарон дивиться на мене, схиливши голову.

– Так, гарна дівчина. Справжня цукерочка. Ми трохи були разом. Так, то було сумно.

Ніжність у його голосі, у його посміщці дивує мене.

– Аароне! – гукає мама з кухні.

– Чорт, ну що? – гукає він у відповідь. – Дістала вже.

– Слухай, забудь, – кажу я, встаючи. – Лео, ідеш зі мною до Роуз?

– Так, мабуть. – Лео підводиться.

– Мені було кепсько, коли вона покінчила з собою, дуже сумно. Вона була класна, знаєш? Якийсь час мені було з нею круто. А потім, коли в неї дах поїхав, вона кинула мене.

– Дах поїхав? – намагаюся говорити не надто зацікавлено.

– За кілька днів до цього в неї щось із головою сталося. Я це пам’ятаю. Вона була зовсім інша.