Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Марчбенкс (хутко підводить голову і повертається обличчям до неї). Стережіться! Якби ви тільки знали, що я набагато старший за вас. (Стає перед нею на коліна, міцно стискає руки, кладе їх їй на коліна і промовляє з дедалі більшим запалом, відчуваючи, що кров у ньому починає закипати). Можна мені сказати вам дещо зухвале?

Кандіда (без щонайменшого страху або прохолод-ности, з глибокою повагою до його щирого почуття, втім, з відтінком мудрої материнської жартівливости). Ні. Однак ви можете сказати мені все, що ви по-справжньому, щиро відчуваєте. Все що завгодно, що б то було. Я не боюся, якщо це буде виявом вашого справжнього «я», а не позуванням задля демонстрації ґалантности, зухвальства або навіть поетичности. Я покладаюсь на вашу шляхетність і правдивість. А тепер кажіть усе, що хочете.

Марчбенкс (вираз нетерплячости сходить з його обличчя, губи й ніздрі не виявляють напруження, а в очах спалахує вогонь патетичного піднесення). О, тепер я нічого не можу сказати. Усі слова, що я знаю, свідчитимуть про певне позування. Всі, за винятком одного.

Кандіда. І що ж це за слово?

Марчбенкс (м’яко, поринаючи у музику цього імени). Кандіда, Кандіда, Кандіда, Кандіда, Кандіда. Я мушу тепер називати вас так, тому що ви звеліли мені бути шляхетним і правдивим, а у моїх думках і почуттях немає місця для місіс Морелл, є лиш для Кандіди.

Кандіда. Звичайно. І що ви хочете сказати Кандіді?

Марчбенкс. Нічого — тільки повторювати ваше ім’я тисячу разів. Невже ви не відчуваєте, що кожного разу це як молитва до вас?

Кандіда. А ви щасливі тим, що маєте змогу молитися?

Марчбенкс. Так, дуже.

Кандіда. Отже, це щастя є відповіддю на вашу молитву. А ви прагнете ще чогось?

Марчбенкс. Ні, я на небі, де не відчувають бажань.

Входить Морелл. Він зупиняється на порозі й одразу ж помічає цю сцену.

Морелл (поважно і стримано). Сподіваюсь, я не заважаю вам?

Кандіда від несподіванки схоплюється, втім, не виявляє жодних ознак збентеження і сміється над собою. Юджин простягається на підлозі від її різкого руху, потім опановує себе і сідає на підлозі, обхопивши руками коліна; його вигляд теж не свідчить про ніяковість.

Кандіда. О, Джеймсе, як же ти мене налякав! Я так захопилася розмовою з Юджином, що не почула, як ти відчиняв двері. Ну, як пройшов мітинг? Ти добре говорив?

Морелл. Так добре, як ніколи у житті.

Кандіда. От і чудово! А який же був збір?

Морелл. Забув спитати.

Кандіда (до Юджина). Він, мабуть, говорив чудово, інакше нізащо не забув би. (До Морелла). А де ж решта людей?

Морелл. Вони пішли задовго до того, як мені вдалося вибратися звідти. Я вже думав, мені не пощастить піти. Я гадаю, вони пішли кудись повечеряти.

Кандіда (заклопотаним домашнім тоном). У цьому разі Марія може лягати спати. Я перекажу їй. (Прямує до кухні).

Морелл (дивиться суворо згори на Марчбенкса). Ну?

Марчбенкс (сидить скоцюрбившись на килимі, схрестивши ноги; він тримається цілком невимушено з Мореллом і навіть лукаво підсміюється). Ну?

Морелл. Ви маєте щось сказати мені?

Марчбенкс. Тільки те, що я клеїв із себе дурня тут цілком усамітнено, тимчасом як ви робили це публічно.

Морелл. Думаю, дещо іншим способом?

Марчбенкс (підхоплюється і говорить у запалі). Достоту, достоту, достоту таким же самим! Я удавав із себе доброчесну людину, достеменно як це робили ви. Коли ви почали розводити свої героїчні теревені про те, щоб залишити мене наодинці з Кандідою...

Морелл (мимохіть). З Кандідою?!

Марчбенкс. О так, я далеко зайшов! Але не бійтеся. Героїка — хвороба заразна, і я заразився цією недугою від вас. Я заприсягнувся не вимовити за вашої відсутности бодай одного слова, яке я не міг би вимовити місяць тому при вас.

Морелл. І ви дотримали свого слова?