Морелл. Усе марно, люба. Вони всі пили шампанське. Прозерпіна порушила свою обітницю.
Кандіда (до Прозерпіни). Невже ви справді пили шампанське?
Прозерпіна (з викликом). Так, пила. Я давала обітницю не пити пиво, а не шампанське. Я не люблю пива. У вас є листи, що потребують відповіді, містере Морелл?
Морелл. Ні, сьогодні вже нічого робити не потрібно.
Прозерпіна. От і чудово. Ну, то всім на добраніч.
Лексі (ґалантно). Може, вас провести, міс Гарнетт?
Прозерпіна. Ні, дякую. Сьогодні я нікому не довірюсь. Ліпше б я не пила цього пійла. (Якось невпевнено націлюється на двері й рвучко кидається у отвір, мало не забившись об одвірок).
Берджес (гнівно). Пійло! Чули таке?! Та це дівчисько нічого не тямить у шампанському! «Поммері й Гріно» за дванадцять шилінгів шість пенсів пляшка. Вона майже одним духом випила два келихи.
Морелл (занепокоєно). Лексі, підіть проведіть її.
Лексі (стривожено). А якщо вона насправді... Що як вона раптом почне співати на вулиці або ще щось устругне?
Морелл. У тім-то й річ: усяке може статися, а тому вам слід довести її без пригод додому.
Кандіда. Якщо ваша ласка, Лексі! Будьте добрим хлопчиком. (Потискає йому руку і злегка підштовхує до дверей).
Лексі. Вочевидь, мій обов’язок — піти. Сподіваюсь, у цьому не буде потреби. На добраніч, місіс Морелл. (До решти). До побачення. (Йде).
Кандіда зачиняє за ним двері.
Берджес. Після кількох ковтків з нього почав бити фонтан благочестя. Ні, тепер люди геть розучилися пити! (Швидко прямує до каміна). Що ж, Джеймсе, пора розходитись. Містере Марчбенкс, чи не хочете для компанії піти зі мною, адже ви теж ідете додому?
Марчбенкс (перелякано). Так, мені краще піти. (Квапливо рушає до дверей, однак Кандіда стає перед дверима, заступаючи йому дорогу).
Кандіда (спокійно і владно). Сядьте. Вам ще не час іти.
Марчбенкс (злякавшись). Та я... я і не збирався. (З жалюгідним виглядом сідає на канапу).
Кандіда. Тату, містер Марчбенкс залишиться ночувати у нас.
Берджес. От і чудово. Тож на добраніч усім. Бувайте, Джеймсе. (Потискає руку Мореллу й підходить до Юджина). Попросіть, аби вам дали нічник, містер Марчбенкс, на той випадок, якщо ви прокинетеся серед ночі від того, що вас переслідують жахи. Добраніч!
Марчбенкс. Дякую вам. Я попрошу. На добраніч, містере Берджес!
Вони потискають один одному руки. Берджес крокує до дверей.
Кандіда (гукає Морелла, який супроводжує Берджеса до дверей). Залишайся тут, любий, я сама допоможу татові надягти пальто. (Виходить слідом за Берджесом).
Марчбенкс (устає з канапи й крадькома підходить до Морелла). Морелле, зараз буде щось страшне. Ви не боїтеся?
Морелл. Анітрохи.
Марчбенкс. Я дотепер жодним чином не заздрив вашій мужності. (Він благально кладе свою руку на плече Морелла). Може, станете на захист мене?
Морелл (рішуче відсторонюючи його). Кожен сам за себе, Юджине. Зараз їй належить вибирати між нами.
Кандіда повертається. Юджин задкує до канапи, немов провинний школяр.
Кандіда (стає поміж них і звертається до Юджи-на). Ви шкодуєте про свій вчинок?
Марчбенкс (палко). Так, від щирого серця.