Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Морелл. Кандідо, люба моя, подібні суперечки стають геть непристойними. Цю справу повинні залагодити між собою чоловіки, отже, я і займуся цим.

Кандіда. Чоловіки!? Ти вважаєш його чоловіком? Паскудний хлопчисько!

Марчбенкс (стає від цієї нагінки якимсь на диво норовливим і зворушливо хоробрим). Якщо мені дають нагінку, як хлопчиськові, отже, я можу виправдовуватись, як хлопчисько. Він перший почав! А ще він старший за мене.

Кандіда (трохи втрачає свою самовпевненість, щойно у неї виникає підозра, що Морелл міг втратити гідність). Цього не може бути. (До Морелла). Джеймсе, ти не починав перший, ні?

Морелл (з презирством). Ні!

Марчбенкс (обурено). Оце так!

Морелл (до Юджина). Ви почали це сьогодні ранком.

Кандіда одразу ж пов’язує ці слова з тими таємничими натяками, які Морелл робив ще вранці, дивиться на Юджина з підозрою. Морелл тимчасом продовжує з пафосом ображеної вищости.

Однак в іншому ви праві. З нас двох я більший і, сподіваюсь, сильніший, Кандідо. А тому для тебе ж ліпше залишити залагоджувати цю справу мені.

Кандіда (знову заспокоює його). Так, любий. Але. (стурбовано) я не зрозуміла твоїх слів про сьогоднішній ранок.

Морелл (м’яко обриває її). Тобі й не треба розуміти, люба.

Кандіда. Але Джеймсе, я... (лунає дзвінок). Як прикро! Вони прийшли! (Іде відчиняти двері).

Марчбенкс (підбігаючи до Морелла). Ой, Морелле, хіба це не жахливо? Вона сердиться на нас! Вона ненавидить мене. Що мені робити?

Морелл (з невластивим для нього відчаєм ходить туди й сюди по кімнаті). Юджине, у мене голова йде обертом. Здається, я зараз почну реготати!

Марчбенкс (занепокоєно ходить за ним слідом). Ні, ні, вона подумає, що це я довів вас до істерики. Прошу, не смійтесь.

Наближаючись, лунають дзвінкі голоси, сміх. Лексі Мілл, сяючі очі якого і поведінка свідчать про піднесений настрій, заходить одночасно з Берджесом, у якого лискуче обличчя й самовдоволений вигляд, проте він цілком володіє собою. Міс Гарнетт, у своєму найбільш чепурному капелюшку і жакетці, входить слідом за ними, і хоча її очі сяють яскравіше, аніж будь-коли, вочевидь, почувається ні в тих ні в сих. Вона стає спиною до свого столика з друкарською машинкою, спирається на нього однією рукою для стійкости, а другою — проводить по лобі, буцімто відчуває втому й запаморочення. Марчбенкс знову почувається ніяково, відступає у куток біля вікна, де стоять книжки Морелла.

Лексі (збуджено). Морелле, я хочу привітати вас! (Міцно потискає йому руку). Яка блискуча, натхненна, чудова промова! Ви перевершили самого себе.

Берджес. Це правда, Джеймсе! Я прослухав її від першого до останнього слова, і мені навіть спати не хотілося. Адже так, міс Гарнетт?

Прозерпіна (з серцем). Мені тільки й було клопоту, що дивитися на вас: я ледве устигала стенографувати. (Видобуває свого записника, переглядає свої записи, від одного вигляду яких у неї мало не навертаються сльози на очах.)

Морелл. Я надто швидко говорив, Проссі?

Прозерпіна. Надто! Ви ж знаєте, я не можу записувати більше дев’яноста слів за хвилину. (Дає вихід своїм почуттям тим, що спересердя жбурляє записника на стіл біля машинки, на якій друкуватиме завтра вранці.)

Морелл (заспокійливо). Ну годі, годі, годі. Не журіться. Ви всі повечеряли?

Лексі. Містер Берджес був такий люб’язний, що пригостив нас розкішною вечерею у «Белгрейв».

Берджес (з надмірною великодушністю). Не варто про це говорити, містере Мілл. (Скромно). Я дуже радий, що вам сподобалося моє скромне частування.

Прозерпіна. Ми пили шампанське. Я ніколи раніше не пила його. У мене геть паморочиться голова.

Морелл (здивовано). Вечеря з шампанським! Це ж просто чудово. Чи не моє красномовство стало причиною такої надмірности?

Лексі (риторично). Ваше красномовство і добре серце містера Берджеса. (У запалі піднесення). Знали б ви, Морелле, яка чудова людина цей головуючий! Він вечеряв разом із нами.

Морелл (промовисто дивлячись на Берджеса). Он воно що! Головуючий! Тепер я розумію.

Берджес своїм стриманим кашлем намагається приховати задоволення від отриманої ним дипломатичної перемоги. Лексі, схрестивши руки, з піднесенням прихиляється до голови канапи, аби не втратити рівноваги. Заходить Кандіда з тацею, на якій склянки, цитрини і глечик з гарячою водою.

Кандіда. Хто хоче лимонаду? Ви знаєте, як у нас заведено: цілковите утримання від спиртного. (Ставить тацю на стіл і бере вичавлювач для цитрин, обводячи присутніх запитливим поглядом).