Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Юджин кидає погляд на Морелла й тої ж миті притискає руку до серця, буцімто відчув гострий біль. Він сідає на канапу з виглядом людини, яка щойно стала свідком трагедії.

Берджес (біля каміна). І справді, Джеймсе, у вас сьогодні далеко не такий поважний вигляд, як завжди.

Морелл (зі сміхом, схожим на схлипування). Гадаю, ні. Прошу всіх пробачити мені. Я не усвідомлював, що опинився у центрі уваги. (Опановує себе). Ну гаразд, гаразд, гаразд! (Він знову рішуче сідає за стіл і з бадьорим виглядом береться до роботи).

Кандіда (підходить до канапи і сідає поруч з Марчбенксом, перебуваючи у тому ж таки жартівливому настрої). Ну, Юджине, чому ви такий сумний? Може, вас примусила плакати цибуля?

Марчбенкс (тихо, до неї). Ні, ваша жорстокість. Ненавиджу жорстокість. Це жахливо — бачити, як одна людина примушує іншу страждати.

Кандіда (іронічно поплескує його по плечу). Бідолашний хлопчик! Я повелася з ним жорстоко? Я змусила його чистити ці огидні червоні цибулини?!

Марчбенкс (палко). О, облиште, облиште, я мав на увазі не себе. Ви примусили його страшенно страждати. Я відчуваю його біль у своєму серці. Я знаю, що це не ваша вина, — так мало статися. Та не жартуйте із цим. Мені усередині щось обривається, коли ви отак мордуєте його і кепкуєте з нього.

Кандіда (спантеличено). Я мордую Джеймса? Яка нісенітниця, Юджине. Ото ви мастак перебільшувати! Дурненький! (Підводиться і стривожено прямує до столу). Годі тобі працювати, любий. Іди до нас побалакати.

Морелл (з гіркотою, втім, ніжно). Ні, ні, я не вмію говорити, я можу лиш проповідувати.

Кандіда (погладжуючи його по руці). Що ж, іди прочитай нам проповідь.

Берджес (рішуче протестує). О ні, Канді, цього ще тільки бракувало!

Заходить Лексі Мілл, стривожений і заклопотаний.

Лексі (поспішає поздоровкатися з Кандідою). Як ся маєте, місіс Морелл? Радий знову бачити вас дома.

Кандіда. Дякую, Лексі. Ви знайомі з Юджином, чи не так?

Лексі. О так. Як ся маєте, Марчбенксе?

Марчбенкс. Дякую, чудово.

Лексі (до Морелла). Я щойно повернувся з гільдії святого Матфея. Вони там у повному сум’ятті через вашу телеграму.

Кандіда. А що ти їм телеграфував, Джеймсе?

Лексі (до Кандіди). Містер Морелл мав виступати перед ними сьогодні ввечері. Вони орендували велику залу на Мерстріт і витратили чималі гроші на плакати. А Морелл сповістив їх телеграмою, що сьогодні не зможе приїхати. Це було для них наче грім з ясного неба.

Кандіда (вражена і починає підозрювати, що тут щось негаразд). Відмовився від обіцянки виступити?

Берджес. Схоже, це з ним таке вперше у житті, еге ж, Канді?

Лексі (до Морелла). Вони надумали послати вам термінову телеграму, аби дізнатися, чи не зміните ви свого рішення. Ви отримали її?

Морелл (ледве стримуючи нетерпіння). Так, так, отримав.

Лексі. Телеграма була зі сплаченою відповіддю.

Морелл. Так, я знаю. Я телеграфував, що сьогодні не можу.

Кандіда. Але чому, Джеймсе?

Морелл (мало не з люттю). Тому що не бажаю. Ці люди забувають, що я теж людина. Вони думають, що я така собі машина, що говорить, яку можна щовечора заводити задля їхнього задоволення. Невже я не можу провести один вечір дома з дружиною і друзями?

Усі вражені цим вибухом гніву, за винятком Юджина, вираз обличчя якого навіть не змінився.

Кандіда. Послухай, Джеймсе, не надавай значення тому, що я сказала, адже якщо ти не підеш, завтра тобі не даватимуть спокою докори сумління.

Лексі (ніяково, втім настійливо). Я, звичайно, розумію, що їхня вимога геть безпідставна, але ж вони телеграфували по всіх усюдах у пошуках іншого оратора, та не змогли знайти нікого, окрім голови ліги агностиків.