Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Кандіда. Ну, то в чому річ, Юджине? У щітці? (Він здригається). Та годі вже вам, не журіться. (Сідає біля нього). Коли-небудь ви подаруєте мені гарненьку нову щіточку зі слонової кістки, оздоблену перлами.

Марчбенкс (м’яко і мелодійно, проте сумно і замріяно). Ні, не щітку, а човна, крихітного човника, в якому ми попливемо далеко-далеко, подалі від світу — туди, де мармурову підлогу обмивають дощі й сушить сонце, де південний вітер підмітає пишні зелені й пурпурові килими... Або колісницю, котра понесе нас аж до самого неба, де лампи — це зорі, і їх не треба щодня наповнювати гасом.

Морелл (різко). І де буде нічого робити, хіба що байдикувати, гайнувати час, насолоджуватися життям і нічим не перейматися.

Кандіда (ображена). О, Джеймсе, як же ти міг так усе зіпсувати?

Марчбенкс (у запалі). Саме так, насолоджуватися життям і нічим не перейматись. Тобто бути прекрасним, вільним і щасливим. Хіба кожен чоловік не бажає цього усією душею жінці, яку він кохає? Це мій ідеал. А який ідеал у вас і у всіх тих людей, що живуть у потворних, безбарвних будинках, які вишикувались довгими одноманітними рядами? Проповіді й щітки! Вам — проповідувати, вашій дружині — скребти щітками.

Кандіда (вражена). Він сам чистить свої черевики, Юджине. А за те, що ви таке кажете про нього, завтра будете їх чистити ви.

Марчбенкс. Годі говорити про черевики. Ваші ніжки були б такі гарні на тлі гірського пейзажу.

Кандіда. Мої ніжки були б не зовсім гарні на Гекні-Роуд без черевиків.

Берджес (вражений). Послухай, Канді, не будь такою вульгарною. Містер Марчбенкс не звик до такого. Ти знову доведеш його до жахів — я маю на увазі до поетичних.

Морелл мовчить. Складається враження, що він зайнятий листами; насправді ж його пригнічує і не дає спокою зроблене нове сумне відкриття: що більш упевнено він виголошує свої моралізаторські промови, то більш невимушено й ефектно спростовує їх Юджин. Думка про те, що він починає боятися людини, яку не поважає, сповнює його гіркотою.

Входить міс Гарнетт з телеграмою.

Прозерпіна (простягає телеграму Мореллу). Відповідь сплачено. Посильний чекає. (Підходить до своєї машинки, сідає і звертається до Кандіди). Марія чекає вас на кухні, місіс Морелл. (Кандіда підводиться). Цибулю уже принесли.

Марчбенкс (здригається). Цибулю?

Кандіда. Так, цибулю. І навіть не іспанську, а огидні маленькі червоні цибулинки. Ви допоможете мені покришити їх. Ходімо. (Вона хапає його за руку і тягне за собою. Берджес, приголомшений, схоплюється і, застигши на килимку біля каміна, ошелешено дивиться їм услід).

Берджес. Канді не слід було так поводитися з племінником пера. Вона занадто багато дозволяє собі. Слухайте-но, Джеймсе, а він завжди такий дивний?

Морелл (уривчасто, пишучи текст телеграми). Не знаю.

Берджес (зворушливо). Він говорити мастак. У мене завжди була схильність до . як її? — поезії. А Кенді у цьому вдалася у мене. Вона завжди примушувала мене розказувати їй казки, коли була ще зовсім крихіткою. (Показує зріст дитини, приблизно футів зо два від підлоги).

Морелл (занепокоєний). Справді? (Розмахує телеграмою, щоб висохло чорнило, і йде).

Прозерпіна. І ви самі придумували ті казки, брали їх з голови?

Берджес не вважає за потрібне відповідати їй і прибирає зневажливо-презирливу поставу.

(Спокійним тоном.) Ніколи б не подумала, що ви приховуєте такі таланти. Між іншим, позаяк у вас спалахнуло таке ніжне почуття до містера Марчбенкса, я хочу попередити вас: він не сповна розуму.

Берджес. Не сповна розуму! Як, і він теж?!

Прозерпіна. Геть збожеволів. Він мене так налякав, що й сказати не можу, саме перед тим, як ви прийшли. Ви не помітили, які чудні речі він говорить?

Берджес. То он що означають оті його поетичні жахи! Чорт забирай, але ж і справді так! Мені кілька разів сяйнула думка, що у нього трохи той... (Іде через усю кімнату до дверей і промовляє, поступово підвищуючи голос). Що й казати, потрапиш до такої божевільні, і ніхто про тебе не подбає, хіба що ви!

Прозерпіна (коли він проходить повз неї). Уявіть собі! Який жах, коли щось станеться з вами!

Берджес (бундючно). Ваші зауваження тримайте при собі. Перекажіть вашому господареві, що я вийшов до саду перекурити.

Прозерпіна (насмішкувато). О!

Перш ніж Берджес пішов, заходить Морелл.

Берджес (сентиментально). Іду, Джеймсе, у садок прогулятися, перекурити.

Морелл (різко). От і добре. Чудово. (Берджес виходить, підкреслено прибираючи вигляд старезної людини. Морелл стоїть біля столу і перекладає свої папери. Напівжартома, мимохідь звертається до Прозерпіни). Ну, міс Проссі, чого це раптом ви почали клеїти ярлики моєму тестеві?