Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Морелл. Це питання стосується церкви, а не мирян. Чи заподіяла вона вам якоїсь шкоди? Ось яке питання стосується вас, еге ж? Звісно, ні. Тож не думайте більше про це. (Він рушає до столу і починає розбирати пошту, даючи у такий спосіб зрозуміти, що питання вичерпано).

Берджес (стиха до Марчбенкса). А що я вам казав? Геть збожеволів. (Підходить до столу і запитує з кислим виразом обличчя людини, що зголодніла). Коли обід, Джеймсе?

Морелл. Не раніше як години за дві.

Берджес (з тужливою покірністю). Дайте мені якусь хорошу книжку, Джеймсе, щоб почитати біля каміна. Якщо ваша ласка.

Морелл. Яку книжку вам дати? Справді хорошу?

Берджес (мало не протестує). Та ні-і! Щось цікаве, аби згаяти час. (Морелл бере зі столу ілюстрований журнал і подає йому. Той покірно приймає). Дякую, Джеймсе. (Повертається до свого крісла біля каміна, вмощується зручніше і починає читати).

Морелл (говорить і одночасно щось пише). Кандіда зараз прийде і буде до ваших послуг. Вона вже провела свою ученицю, а зараз наповнює лампи.

Марчбенкс (підхоплюється мов ужалений). Та вона ж забруднить собі руки! Я цього не стерплю, Морелле, це ганьба. Краще я піду і наповню сам. (Рушає до дверей).

Морелл. Ліпше не робіть цього. (Марчбенкс нерішуче зупиняється). Вона може примусити вас почистити мої черевики, аби позбавити мене від цього клопоту вранці.

Берджес (суворо й несхвально). Хіба ви більше не тримаєте служницю, Джеймсе?

Морелл. Тримаємо, але ж вона не рабиня; у нашому домі так усе робиться, наче ми маємо щонайменше трьох служниць. Тож кожному і доводиться виконувати якусь роботу. Але це аж ніяк не погано: ми з Проссі можемо обговорювати справи після сніданку, коли миємо посуд. Мити посуд не так уже й важко, якщо робити це удвох.

Марчбенкс (пригнічено). Ви вважаєте, що всі жінки такі ж неотесані, як міс Гарнетт?

Берджес (натхненно). Щира правда, містере Марчбенкс, щира правда. Вона таки неотесана.

Морелл (спокійно і значуще). Марчбенкс!

Марчбенкс. Що?

Морелл. Скільки душ служників у вашого батька?

Марчбенкс (невдоволено). О, я цього не знаю. (Він прямує до канапи, немовби намагаючись уникнути розпитувань з боку Морелла, і сідає, гризучи себе думкою про гас).

Морелл (вельми значуще). Так багато, що ви навіть не знаєте скільки? (Більш аґресивним тоном). А коли треба зробити щось неотесаними руками, ви дзвоните і віддаєте наказ, аби це зробив хтось інший, га?

Марчбенкс. О, не гризіть мене! Ви ж навіть і не дзвоните. А ось прекрасні пальці вашої дружини брудняться гасом, поки ви зручно влаштувались тут і проповідуєте: тільки те й робите, що проповідуєте, проповідуєте! Слова, слова, слова!

Берджес (палко схвалює цю відповідь). Оце, хай йому біс, відмінно! (Тріумфуюче.) Що, Джеймсе, дістали на горіхи?

Входить Кандіда у фартусі з почищеною й наповненою гасом настільною лампою у руках. Вона ставить лампу на столі біля Морелла, і її залишається тільки запалити.

Кандіда (тре кінчики своїх пальців і морщить носика). Якщо ви залишитесь у нас, Юджине, я, мабуть, доручу опікуватись лампами вам.

Марчбенкс. Я залишуся за умови, що ви доручите мені усю чорну роботу.

Кандіда. Дуже мило, але спершу я б хотіла побачити, як ви з цим упораєтесь. (Обертаючись до Морелла). Джеймсе, а ти кепсько порядкував у домі.

Морелл. А що ж такого я наробив, або — чого я не зробив, моя люба?

Кандіда (з щирою прикрістю). Моєю улюбленою щіткою чистили брудні каструлі. (Марчбенкс несамовито кричить. Берджес, вражений, роззирається довкола. Кандіда поспішає до канапи). Що сталося? Вам зле, Юджине?

Марчбенкс. Ні, мені не зле. Але це жах! Жах! Жах! (Обхоплює голову руками).

Берджес (вражений). Що?! Вам не дають спокою жахи, містере Марчбенкс?! У вашому віці це недобре. Вам треба якимось чином позбутися їх.

Кандіда (заспокоюючись). Пусте, тату. Це лиш поетичні жахи, адже так, Юджине? (Поплескує його по плечу).

Берджес (спантеличено). Он воно як, поетичні. В такому разі, прошу пробачити. (Знову повертається до каміна, засоромившись своїх поспішних висновків).