Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Леді Сісілі. О, невже? Я недарма мандрувала з одного краю в інший і гостювала в шістьох ватажків-людожерів. (До шейха). Згода, містере Сіді, я буду дуже рада.

Сер Ґовард. Ви збожеволіли. Невже ви гадаєте, що ця людина поводитиметься з вами, як європеєць та джентльмен?

Леді Сісілі. Ні, він поводитиметься, як природний джентльмен. Гляньте на його чарівне обличчя! (Звертаючись до Османа, як до найвідданішого слуги). Османе, подбайте про те, щоб дістати мені доброго коня. І виберіть сильного верблюда під мій багаж.

Осман, на хвилину остовпівши, вибігає з кімнати. Леді Сісілі пришпилює капелюшок до волосся. Шейх дивиться на неї з боязким захопленням.

Дрінквотер (хихочучи). Вона їх усіх поведе до церкви, неначе дітей з притулку. Ось побачите!

Леді Сісілі (діловитим тоном). До побачення, Ґоварде! Не турбуйтесь за мене. І найголовніше, не приводьте мені на допомогу збройного загону. Тепер, коли я здихаюся конвою, я чудово сама впораюсь. Капітане Брасбаунд, сподіваюсь, що ви допровадите сера Ґоварда цілого до Моґадора. (Шепоче). Облиште цього револьвера. (Він неохоче виймає руку з кишені). До побачення!

Зовні чути шум. Усі боязко обертаються до арки. Вбігає Осман.

Осман. Каді, Каді! Він розгніваний. Його люди напали на нас. Оборони...

Каді, міцний, розпалистий дідуган, з сивими волоссям та бородою і гладким обличчям, вбігає з численним почетом і сильним ударом примушує Османа замовкнути. В одну мить кімната наповнюється його людьми. Шейх потрохи оступається до своїх прибічників, а Каді рвучко виходить наперед і стає між ним та леді Сісілі.

Каді. Горе тобі, Сіді-ель-Ассіф, сину зла!

Сіді (суворо). Хіба я собака, Мулей Османе, що ти так розмовляєш зі мною?

Каді. Ти хочеш занапастити свою країну й видати нас усіх тим, чиї військові кораблі лише вчора запалили все море вогнем. Де полонені франки?

Леді Сісілі. Ось ми, Каді. Добридень.

Каді. Хай буде Аллах з тобою, о, ясна зіронько! Де твій родич, Каді франків? Я його друг, його слуга. Я прийшов сюди від імени султана, мого владаря, щоб віддати йому честь і повалити в порох його ворогів.

Сер Ґовард. Ви дуже ввічливі, справді...

Сіді (ще похмуріше, ніж раніш). Мулей Османе...

Каді. Цить, мовчи, нерозумний чоловіче. (Нишпорить за пазухою й виймає листа).

Брасбаунд. Каді...

Каді. О, собако, проклятий Брасбаунд, сину повії; це ти втягнув Сіді-ель-Ассіфа в цей злочин. Прочитай це послання; ти причинець того, що я одержав його від командира військового корабля.

Брасбаунд. Війського корабля? (Бере листа й розпечатує його; люди його журливо перешіптуються один з одним).

Редбрук. Військовий корабель! Ого-го!

Джонсон. Може, це канонерка?

Дрінквотер. Вони біля цих берегів шмигляють, як омнібуси на Ватерлоо-роуд.

Брасбаунд з хмурим виглядом складає листа.

Сер Ґовард (гостро). Ну, що ж, сер, чи не ознайомите ви нас зі змістом цього листа? Вважаю, що ваші люди хочуть його почути.

Брасбаунд. Це не британський корабель. (Обличчя серові Ґоварду витягується).

Леді Сісілі. Що ж це, в такому разі?

Брасбаунд. Американський крейсер «Сант-Яґо».

Каді (рве бороду). Горе нам! Ой, лишенько, вони запалять море!

Сіді. Цить, Мулей Османе, Аллах з нами!