Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Сер Ґовард (здивовано обертається до неї). Шкода мене? Та й чого?

Леді Сісілі. Але це так жахливо... Ваш власний небіж...

Сер Ґовард. Сісілі, коли йдеться про закон, то в англійського судді не може бути ні небожів, ні навіть синів.

Леді Сісілі. Але в такому разі, він не повинен мати й майна. Адже ж бо ніхто не зрозуміє, як стояла справа з вест-індською маєтністю. Усі вважатимуть вас за якогось злого дядька з дитячих казок. (Знову виявляючи співчуття). Мені вас так шкода!

Сер Ґовард (примушено). Мені ж здається, що я не потребую вашого співчуття, Сісілі. Ця жінка була відразливою істотою, п’яницею та божевільною. Чи розумієте ви, ким є така особа, коли вона почуває себе ображеною і вважає за винуватця цієї образи цілком неповинну людину?

Леді Сісілі (трохи нетерпляче). О, я це цілком розумію. І про це буде досить розмов. Я вже зараз уявляю собі, як про це галасуватимуть усі газети: ваша напівбожевільна п’яниця-невістка влаштовує вам сцени на вулиці; втручається поліція, в’язниця тощо. Уся наша родина розлютиться. (Сер Ґовард лякається. Вона користується з цього і провадить далі). Подумайте про тата!

Сер Ґовард. Сподіваюсь, що лорд Вайнфліт поставиться до цієї справи як людина розумна.

Леді Сісілі. Невже ви вважаєте, що він так змінився, Ґоварде?

Сер Ґовард (з фаталізмом громадського діяча, цілком знеособленого). Дорога Сісілі, не варто обмірковувати це питання. Хоч, як це прикро, проте нічого не вдієш.

Леді Сісілі. Ну, звичайно. Оце й жахливо. А як ви гадаєте, люди вас зрозуміють?

Сер Ґовард. Справді, не знаю, зрозуміють чи ні, але я нічим зарадити не можу.

Леді Сісілі. Якби ви не були суддя, це нічого б не важило. Але на суддю навіть підозра впасти не може. (Розпачливо). О, Ґоварде, це жахлива річ, жахна! Що сказала б бідна Мері, якби вона була жива?

Сер Ґовард (стурбовано). Я не думаю, Сісілі, щоб моя люба дружина зрозуміла мене криво.

Леді Сісілі. Ні, вона розуміла б, звичайно, що ви маєте добрі наміри. І якби ви повернулися додому і сказали їй: «Мері, я щойно оповістив увесь світ про те, що ваша невістка була злочинниця і що я запровадив її до в’язниці; що небіж ваш — розбійник, і я збираюсь запровадити його до в’язниці», вона, мабуть, вважала б, що ви думаєте, що це могло б бути їй приємно; не більше, проте, ніж татові або комусь іншому з нас.

Сер Ґовард (неприємно вражений). Але що я маю вдіяти? Невже ви хочете, щоб я порозумівся із злочинцем?

Леді Сісілі (суворо). Звичайно, ні. Я б цього не попустила, навіть якби ви були здатні на це. Я просто пропоную, щоб ви самі не розповідали, як усе сталося.

Сер Ґовард. Чому?

Леді Сісілі. Бо кожний скаже, що такий умілий юрист, як ви, може примусити такого бідного, нехитрого моряка, як капітан Керней, повірити чому завгодно. Найкраще, Ґоварде, полишіть мені розповісти всю правду. Тоді ви можете просто сказати, що підтверджуєте мої слова. І ніхто не матиме права докоряти вам.

Сер Ґовард (підозріло дивиться на неї). Сісілі, ви хочете утнути якусь штуку.

Леді Сісілі (враз умиваючи руки і зрікаючись захищати його інтереси). Гаразд. Розкажіть про все, що було, самі з властивою вам красномовністю. Я мала розповісти лише щиру правду. Ви називаєте це «утнути якусь штуку». Може, з погляду юриста це й так.

Сер Ґовард. Сподіваюсь, ви не образились.

Леді Сісілі (надзвичайно лагідно). Анітрохи, любий Ґоварде. Звичайно, ви маєте рацію; ви знаєте, як треба діяти в таких випадках. Я точно виконаю все, що ви мені скажете, і підтверджу всі ваші свідчення.

Сер Ґовард (стривожений такою легкою перемогою). Але люба моя, ви не повинні захищати мої інтереси. Ви повинні свідчити цілком безсторонньо. (Вона киває головою, нібито цілком піддавшись на його вмовляння, і дивиться на нього так пильно і нехитро, як це властиво брехунам, що начитались романів. Він опускає очі і в роздумі хмурить чоло. Встає, нервовим жестом тре підборіддя й додає). Поміркувавши, я доходжу висновку, що ваша пропозиція не така погана; це визволить мене від тяжкого обов’язку розповісти все, що сталося.

Леді Сісілі (ухиляючись). Але самі ви зробите це набігато краще.

Сер Ґовард. Саме тому бажаніше, щоб це виходило від вас.

Леді Сісілі (неохоче). Ну, що ж, якщо ви наполягаєте...

Сер Ґовард. Але, пам’ятайте, Сісілі, — саму правду.

Леді Сісілі (твердо). Саму правду. (Тиснуть одне одному руки).

Сер Ґовард (затримуючи її руку). Fiat justitia, mat caelum!

Леді Сісілі. Нехай відбудеться правосуддя, хоч би від цього завалилася стеля.