Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Він на мить зводить на неї очі, потім цілує її руку. Вона стискає йому руку й одвертається з очима, повними сліз, так що Дрінквотер, який тої хвилини входить через арку, уявляється їй в якомусь веселковому сяйві. Але навіть розглянувши його, вона ледве пізнає його, бо він до смішного чистий і гладенько зачесаний. Волосся, що раніше мало бруднуватий відтінок, тепер яскраво-рудого кольору.

Дрінквотер. Послухайте, капітане! (Брасбаунд схоплюється і швидко опановує себе). Цей проклятий шейх з’явився на обрії, а з ним чоловік з п’ятдесят. Вони тут будуть за десять хвилин, ось побачите.

Леді Сісілі. Шейх!

Брасбаунд. Сіді-ель-Ассіф і з ним п’ятдесят чоловік! (До леді Сісілі). Ви спізнились: я зрікся ради вас своєї помсти тоді, коли вона вже була не в моїх руках! (До Дрінквотера). Звели всім бути напоготові і замкнути ворота. Потім з’явитися до мене по накази і привести бранця!

Дрінквотер. Слухаю, капітане! (Вибігає).

Леді Сісілі. Скажіть, Ґорвардові справді загрожує небезпека?

Брасбаунд. Так! Нам усім загрожує небезпека, якщо я не виконаю угоди, укладеної з цим фанатиком. Леді Сісілі. Якої угоди?

Брасбаунд. Я плачу йому певну суму за кожну людину, яку супроводжу в глиб країни. За це він мене захищає й не зачіпає моїх караванів. Але я заприсягнув йому, що супроводитиму лише євреїв та правовірних, аби не християн, розумієте?

Леді Сісілі. Нащо ж ви згодилися супроводити нас?

Брасбаунд. Я вирішив супроводити мого дядька з спеціальною метою і повідомив Сіді, що він тут.

Леді Сісілі. Ну й накоїли ви лиха!

Брасбаунд. Я зроблю все, що в моїх силах, щоб урятувати його. і вас. Але боюсь, що моє каяття спізнилося, як це завжди буває.

Леді Сісілі (бадьорим тоном). Ну, хоч як там буде, а мені треба навідатися до Марцо. (Виходить у маленькі двері).

Редбрук, Джонсон та інші входять аркою разом з сером Ґовардом, усе ще настроєним дуже войовничо та рішуче. Він тримається якнайближче до Джонсона; останній підходить до Брасбаунда і стає праворуч від нього, а Редбрук — ліворуч.

Брасбаунд. Де Дрінквотер?

Джонсон. На варті. Послухайте, капітане, вся ця історія нам не подобається. Цей джентльмен з нами поговорив, і ми вважаємо, що він справжній джентльмен і міркує цілком розумно.

Редбрук. Правильно, брате Джонсоне. (До Брасбаунда). Нічого з того не буде, начальнику!

Брасбаунд (люто). Що це, бунт?

Редбрук. Аніяк, капітане. Не верзіть дурниць тоді, коли Сіді може тут бути за п’ять хвилин. Не можна ж віддати англійця цьому чорношкірому, щоб він перерізав йому горло.

Брасбаунд (несподівано згоджуючись). Гаразд. Вам відомо, що коли ви зламаєте мою угоду з Сіді, вам за п’ять хвилин доведеться боронити цей замок і битися до загину. А для цього потрібна дисципліна, вам це теж відомо! Оберіть ватажка, якому ви згодні коритись, і я буду битися попліч із вами. Отже, оберіть собі капітана, та швидше! (Вигуки здивування та незадоволення).

Голоси. Ні, ні! Брасбаунд повинен командувати!

Брасбаунд. Ви марно втрачаєте останні п’ять хвилин. Оберіть Джонсона.

Джонсон. Ні. Я для цього не досить розумний.

Брасбаунд. Ну, то Ребрука!

Редбрук. Тільки не це, дякую вам. У мене не досить твердости для цього.

Брасбаунд. Ну, що ж. Можете обрати сера Ґовар-да Гелемма. Він має досить тверду вдачу.

Голос. Він занадто старий.

Усі в раз. Ні, ні! Брасбаунд! Брасбаунд!

Джонсон. Нема нікого, крім вас, капітане.

Редбрук. Бунт приборкано, капітане. Ви перемогли без боротьби.