MoreKnig.org

Повернення з зірок: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Автор: Лем Станіслав



Шрифт:

— Атож, бо це було відкрито шістдесят років тому. Лише це було справжнім вступом до гравітології.

— Я бачу, що мені треба здорово засісти, — сказав я. — Гравітологія — це, мабуть, теорія гравітації, так?

— Більше. Цього не можна пояснити інакше, як математично. Ви пройшли Апп’яно і Фрума?

— Так.

— Ну то вам не буде важко. Це є розвиток метагенів у n-рівномірну конфігураційну зникаючу концентрацію.

— Що ви кажете? Але ж Скрябін довів, що немає інших метагенів, крім варіаційних.

— Так. Дуже гарний доказ. Але це перемінне, розумієте?

— Не може бути! Так це… відкривало цілий світ!

— Так, — сухо відповів він.

— Я пам’ятаю одну працю М’яніківського… — почав я.

— О, то дуже далеке. Щонайбільше… приблизний напрямок.

— Чи багато треба, щоб пройти усе, що було досягнуто за весь цей час? — запитав я. Він з хвилину помовчав.

— Навіщо це вам?

Я не знав, що відповісти.

— Ви більше не літатимете?

— Ні, — відповів я. — Я для цього вже старий. Не витримав би таких прискорень, які… та зрештою… не полечу більше.

Після цих слів ми замовкли надовго. Те несподіване піднесення, з яким я говорив про математику, вивітрилося без сліду, і я сидів поруч з ним, відчуваючи тягар власного тіла, його непотрібну величину. Крім математики, нам не було про що говорити, і ми обоє знали це. Раптом мені здалося, що те піднесення, з яким я говорив про благотворну роль математики під час подорожі, було удаване. Я ошукував сам себе своєю скромністю, героїзмом пілота-трудолюба, що в безоднях займається теоретичними дослідженнями безконечності. Забрехався. Але що ж було насправді? Чи той, хто пережив катастрофу на морі, хто місяцями гойдався на хвилях і, щоб не збожеволіти, тисячі разів перераховував кількість складових частин, з яких був зроблений його пліт, мав би чим похвалятися, вийшовши на суходіл? Тим, що він зміг урятуватися? То що з того? Кого це цікавило? Кого могло цікавити те, чим саме заповнював своє дозвілля мій мозок протягом тих десяти років, і чому це мусить бути важливішим від того, що заповнювало мій шлунок? «Кінчай цю гру в скромного героя, — подумав я. — Це ти собі зможеш дозволити тоді, коли виглядатимеш так, як і він. Треба залишити щось і на майбутнє».

— Будь ласка, допоможіть мені встати, — пошепки промовив Ремер.

Я провів його до глідера, що стояв на вулиці. Ми йшли дуже повільно. На освітлених місцях люди дивилися нам услід. Перш ніж сісти в глідер, він обернувся, щоб попрощатися зі мною. Ні він, ні я не знайшли в цю мить жодного слова. Він зробив прощальний рух рукою, в якій, мов шпага, стирчала одна з його палиць, кивнув, сів, і темна машина безшумно рушила. Я стояв, опустивши руки, аж поки чорний глідер не зник удалині. Я засунув руки в кишені й пішов навмання, ламаючи собі голову над питанням, хто з нас обрав собі кращу долю.

Те, що від міста, яке я покинув, не залишилося й сліду, було добре. Це створювало ілюзію, ніби тоді я жив на якійсь іншій Землі, серед інших людей; усе те почалось і закінчилося раз і назавжди, а це було нове. Жодних залишків, жодних уламків, що могли б поставити під сумнів мій біологічний вік; я міг би навіть забути про його земний, такий протиприродний рахунок — аж раптом дикий випадок звів мене з тим, хто був малою дитиною, коли я відлітав; весь час, поки ми сиділи поруч, я, дивлячись на його висохлі, як у мумії, руки, на його обличчя, відчував себе винним і знав, що він про це знає. «От уже справді дикий випадок», — напівсвідомо повторив я кілька разів, аж раптом у мене майнула думка, що сюди його привело те саме, що й мене: адже в тому місці ріс каштан, старший за нас обох. Я не встиг іще до пуття розібратися, як далеко змогли вони відсунути межу життя, але бачив, що вік Ремера був уже чимось винятковим: він мусив бути останнім чи одним з останніх людей свого покоління. «Якби я не полетів, то уже б не жив», — подумав я і вперше глянув на нашу експедицію з зовсім іншої точки зору: вона постала переді мною як примха долі, як моє жорстоке шахрайство щодо інших. Отак я йшов, майже не дивлячись куди; навколо гомоніли люди, потік пішоходів тягнув мене і підштовхував; раптом я зупинився, наче прокинувся зі сну.

Стояв неймовірний галас, грала музика, залпами били в небо штучні вогні, розквітаючи там барвистими букетами; яскравими кулями падали вони потім на дерева парку; усе це перекривали через рівні проміжки часу багатоголосі, пересипані реготом вигуки; здавалося, що десь поблизу проходить підвісна повітряна залізниця, проте я марно намагався віднайти її очима. У глибині парку підносилась велика споруда з башточками і оборонними мурами, наче перенесений з середньовіччя укріплений замок; холодні неонові вогні, що слалися по його покрівлі, щохвилини укладалися в слова, ПАЛАЦ МЕРЛІНА. Натовп, який припровадив мене сюди, завертав тепер убік, до пурпурової стіни павільйону, незвичайної тим, що вона нагадувала собою людське обличчя: її два вікна були палаючими очима, а величезний, повний зубів, вищирений рот розкривався, щоб під акомпанемент невгаваючих веселощів проковтнути наступну порцію присутніх: щоразу зникала одна й та сама кількість — шість осіб. Спочатку в мене був намір вибратися з юрби й піти собі геть, проте це виявилося не такою вже легкою справою, а крім того, мені, власне, не було куди йти, і я подумав, що з усіх можливих варіантів завершення вечора цей — невідомий — може бути не найгіршим. Одиноких, таких, як я, тут не було, переважали пари: хлопці й дівчата, чоловіки й жінки — вони ставали по двоє, і коли вже надійшла моя черга, про що сповіщав білий блиск величезних зубів і таємнича пурпурова темрява відкритої пащі, я розгубився, бо не знав, чи можна мені пристати до шістки, що вже визначилася. В останню мить виручила мене з цього незручного становища жінка, що стояла поруч з молодим брюнетом, одягненим, мабуть, ще екстравагантніше, ніж інші. Вона схопила міцно мене за руку і без зайвих церемоній потягла за собою.

Ми опинилися серед майже повної темряви; я відчував тепло руки незнайомої жінки, що міцно стискала мою руку, підлога сунулася, дедалі світлішало, і от ми опинилися в просторому гроті. Кільканадцять останніх кроків треба було пройти трохи вгору по великих брилах потрісканого каміння. Незнайомка відпустила мою руку — і по черзі ми схилились у вузькому отворі печери.

Хоч я й приготувався до несподіванки, але тут отетерів не на жарти. Ми стояли на розлогому піщаному березі широченної ріки під гарячим промінням тропічного сонця. Протилежний далекий берег вкривали джунглі. У тихій заводі погойдувалися човни, точніше піроги, видовбані з стовбурів дерев; на рудувато-зеленому тлі ріки, що ліниво котила свої води, виділялися нерухомі постаті величезних на зріст негрів, голих, вкритих вапняно-білою татуїровкою; їхня шкіра виблискувала, наче змащена олією. Кожен спирався лопатоподібним веслом на борт човна.

Один човен саме відпливав: його чорний екіпаж ударами весел і пронизливим вереском розганяв схожих на колоди занурених наполовину у воду і мул лускатих крокодилів, які заворушилися і, ляскаючи в безсилій люті зубатими пащами, зсувалися на глибші місця. Нас було семеро, що спускалися з стрімкого берега; перша четвірка зайняла місця в наступному човні, негри, напружуючись, вперлися веслами в берег і відштовхнулися, човен загойдався на воді; я трохи відстав, поперед мене була тільки ота пара, якій я завдячував своєю появою тут і подорожжю, що незабаром мала відбутися, бо вже наближався новий, метрів десять завдовжки, човен. Чорні веслярі покликали нас і, переборюючи течію, вправно пристали до берега. Ми вскочили в спорохнявілий човен, аж здійнялася курява, що відгонила недопаленим деревом. Молодий чоловік у фантастичному вбранні, що імітувало накидку з тигрової шкури (а навіть і більше того: верхня частина голови хижака, що звисала на спині, могла правити йому за капюшон), допоміг своїй супутниці сісти. Я сів навпроти них; човен уже рушив і відплив від берега, і хоч ще кілька хвилин тому я був у нічному парку, зараз уже не наважився б стверджувати це. Здоровезний негр, що стояв на гострому носі човна, щось вигукував через кожні десять-двадцять секунд, крокодилячі спини ворушилися по обидва боки піроги, виблискуючи на сонці, швидкі, короткі удари весел спінювали воду, човен шарудів по піску, сунувся і вийшов нарешті на глибину.

Я відчував теплий густий відпар, що йшов від води, мулу, гнилих водоростей, які пропливали повз нас за бортами, що підносилися над рівнем води не вище ніж на долоню. Берег віддалявся; часом з піщаних горбів, що дихали сонячним жаром, з плюскотом зсувалися у воду схожі на оживаючі стовбури дерев крокодили, один з них досить-таки довго плив слідом за нами; спочатку на поверхні виднілася страшна видовжена голова, поступово вода почала закривати банькаті очі водяного звіра, і лише його ніс, темний, як річковий камінь, продовжував ще якийсь час розсікати рудувату гладінь. Між силуетами чорних веслярів, які рівномірно згиналися й випростовувалися, можна було бачити спінені вири води, що вказувало на підводні перешкоди; негр, що стояв спереду, видавав тоді хрипкий крик, весла з одного боку починали битись об воду швидше, і човен змінював курс. Важко сказати, коли саме глухі видихи, що вилітали з грудей негрів, які налягали на весла, почали зливатися в невимовне тужну, одноманітну пісню, щось на зразок гнівного вигуку, який переростав у скаргу, її завершенням був сплеск води від групового удару по ній веслами. Так ми й пливли велетенською рікою, ніби справді перенесені в саме серце Африки, серед просторів сіро-зелених степів. Стіна джунглів залишилася далеко позаду і зникла нарешті в тремтячих хвилях розпеченого повітря; чорний стерновий прискорював темп, в далині степу паслись антилопи, тяжким уповільненим галопом, розтягнувшись у хмарах куряви, промчало стадо жираф; раптом я відчув на собі погляд жінки, що сиділа навпроти, й подивився на неї.

Мене вразила її краса. Те, що вона була гарною, я відзначив іще раніше, але це було миттєве спостереження. Тепер вона сиділа надто близько, щоб можна обмежитися лише цим першим висновком: вона була вродливою, ні, прекрасною. У неї було темне з мідним полиском, біле, невимовне спокійне обличчя і темні нерухомі губи. Вона зачарувала мене. Не як жінка, а, швидше, як ті осяяні сонцем краєвиди, її краса була позначена тією досконалістю, якої я завжди чомусь побоювався. Можливо, це йшло від того, що я надто мало прожив на Землі і надто багато мріяв; у кожному разі, в моїй уяві завжди поставала одна з отаких жінок, що здаються виліпленими з зовсім іншої глини, ніж звичайні смертні, хоч ця прекрасна вигадка спирається лише на певну сукупність рис, за якою невідомо що криється. Але хто ж про це думає, дивлячись? Вона посміхнулася самими лише очима, тоді як губи її зберігали вираз презирливої байдужості. Вона посміхалася не мені, а вже швидше своїм думкам, її супутник сидів на закріпленій у заглибині стовбура лавочці, його ліва рука була безсило опущена за борт так, що пальці занурювалися у воду, але він не звертав уваги ні на це, ні на панораму дикої Африки, що відкривалася довкола; просто сидів, наче в приймальні зубного лікаря, нудьгуючий і збайдужілий.

Перед нами, мов з-під води, виринуло розсипане по ріці сірувате каміння. Стерновий почав вигукувати щось, схоже на заклинання, напрочуд пронизливим і сильним голосом.

Негри заповзято запрацювали веслами, і, перш ніж я збагнув, що це не каміння, а бегемоти, що пірнали і виринали, човен уже, здавалося, не плив, а летів над водою; стадо товстошкірих тварин залишилося позаду, і крізь ритмічний сплеск весел, крізь хрипку, смутну пісню веслярів чути було глухий шум, що линув невідомо звідки. Далеко попереду, там, де продовження ріки губилося серед чимраз стрімкіших берегів, з’явилися дві гігантські тремтливі веселки, що перехрещувались на тлі неба.

— Are! Аннай! Аннай, аге-е!! — несамовито ричав стерновий. Весла запрацювали ще швидше, човен летів, ніби у нього виросли крила, жінка простягла руку, шукаючи навпомацки руки свого супутника.

Стерновий не переставав горлати. Пірога неслася з дивовижною швидкістю. Але ось ніс її задерся вгору, далі вона ковзнула з гребеня високої, здавалося, нерухомої хвилі, і між рядами чорних спин, що рухались в шаленому темпі, я побачив недалекий поворот ріки: її потемнілі води неслися тут у скелясті ворота. Ріка розділялася на два рукави, ми звернули праворуч, де вода здіймалася дедалі білішими бурунами, тоді як лівий рукав закінчувався, немов утятий, і лише несамовитий рев разом із стовпами водяного пилу свідчив про те, що скелі приховують там водоспад. Хоч ми й завернули в інший рукав ріки, але й тут не було спокійно. Пірога плигала тепер, ніби кінь, між чорними кам’яними брилами, над кожною з яких здіймалася стіна вируючої води; береги звужувалися. Негри з правого борту перестали веслувати, приклали до грудей тупі ручки весел, і пірога, відштовхнута від скелі з силою, про велич якої можна було судити по тому, як застугоніли їхні груди, опинилась аж на середині потоку. Ніс задерся догори, стерновий, що стояв там, лише чудом не втратив рівноваги, мене, ніби дощем, обдало густими бризками, що били з-за кам’яних заслон. Пірога, тремтячи, мов пружина, полетіла вниз. Несамовитим був оцей спуск, з обох боків миготіли чорні пороги, оповиті водяними гривами, раз і ще раз човен, відштовхнутий веслами, відскочив од скель і, мов випущена по білій піні стріла, увійшов у найшвидшу течію потоку. Задерши голову, я побачив високо вгорі розчепірені крони сикомор; серед гілок стрибали мавпочки. Новий надзвичайної сили поштовх змусив мене вхопитися обома руками за борт, кидок угору — і серед реву водяних мас, черпаючи воду обома бортами так, що в одну мить ми промокли до нитки, пірога ще стрімкіше пішла вниз — це був уже початок кінця. Прибережні скелі, схожі на потворних птахів, з кипінням води на кінцях гострих кам’яних брил стрімко відлітали назад, і рев, рев, рев. Силуети веслярів випросталися на тлі неба; ми неслися просто на скелі, які ділили тіснину навпіл; перед нами кипів чорний вир води, ми мчали просто на кам’яну брилу, я почув жіночий зойк.

Перейти на стр:
Шрифт:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code

Новые книги

Смотреть все
Павелителя. Дилогия
Павелителя. Дилогия
[Попаданцы]
Нюансы темной стороны: — Орки постоянно дерутся. — Огры жрут как не в себя. — Гоблины делают всё, кроме того что надо. Но, думаете это проблема? О-о-о! На самом деле проблема — переродиться не в
1
Танковый рейд
Танковый рейд
[Биографии и Мемуары / О войне / Советская классическая проза]
Теневой Капитал
Теневой Капитал
[РеалРПГ (RealRPG) / Городское фэнтези]
Меня зовут Денис, и я нашел идеальную подработку. График свободный, дресс-кода нет, платят столько, что депутаты бы обзавидовались. Нюанс всего один: рабочее место находится по ту сторону здравого
0
И пришёл охотник
И пришёл охотник
[Боевая фантастика / Героическая фантастика / Научная фантастика]
На фоне крупной военной операции разворачивается другое, неочевидное столкновение — тихое, невидимое, в котором участвуют силы, не похожие ни на государства, ни на армии. Писатель, волей случая
0
"Зарубежный детектив 2026-36". Компиляция. Книги 1-13
[Детективы / Криминальный детектив / Полицейский детектив / Триллер]
Настоящий томик зарубежного детектива содержит детективы разных жанров и и вполне сможет завоевать симпатии читателей детективами включёнными в сборник! Приятого чтения, уважаемый читатель
0
Спросите леди Энн
Спросите леди Энн
[Исторические любовные романы / Роман / Приключения / Исторические приключения]
Энн Тэлбот — исключительная представительница высшего общества, воплощение истинной английской леди. Она не просто образец для подражания, но и мудрая наставница молодых дебютанток, к которой
0
Добро пожаловать в Бездну Том 2
Добро пожаловать в Бездну Том 2
[Боевик / Приключения / Фантастика / ЛитРПГ (LitRPG)]
Японский студент Оримура Кейта неожиданно просыпается в странном месте похожем на его родной мир, но только разрушенный, наполненный чудовищами, магией и странными законами бытия, похожими на
0
Дневник, написанный задним числом
Дневник, написанный задним числом
[Биографии и Мемуары / Публицистика / Военное дело, спецслужбы / История]
Добро пожаловать в Бездну Том 1
Добро пожаловать в Бездну Том 1
[Фантастика / Фэнтези / Попаданцы / ЛитРПГ (LitRPG)]
Японский студент Оримура Кейта неожиданно просыпается в странном месте похожем на его родной мир, но только разрушенный, наполненный чудовищами, магией и странными законами бытия, похожими на
2
Шахты безумия
Шахты безумия
[Ужасы / Приключения / Фантастика / Фэнтези]
Категория: джен, Рейтинг: R, Размер: Макси, Саммари: Архимаг Адамус Ностр отправляет туда, откуда не вернулись лучшие солдаты и маги, небольшой отряд, который никто не назвал бы образцовым. Его цель
0
Только не с полукровкой (новая редакция)
Только не с полукровкой (новая редакция)
[Современные любовные романы / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Категория: гет, Рейтинг: NC-17, Размер: Макси, Саммари: Послевоенная история о помолвке Гарри и Дафны — но без магических контрактов, древних брачных соглашений и прочего в духе «Гарри никак не может
0
Узнавая друг друга
Узнавая друг друга
[Любовные романы / Современные любовные романы / Проза]
Категория: гет, Рейтинг: R, Размер: Миди, Саммари: Двенадцать раз, когда Гарри Поттер и Дафна Гринграсс так и не узнали друг друга, и один раз, когда все-таки узнали.Но кто вообще считает?Или
0

Самые популярные книги

Хорошая, плохая, грешная 3
Хорошая, плохая, грешная 3
[Попаданцы]
У Эвирейл Миардо нет ни единой свободной минутки на грусть и рефлексию! Да и когда? Столько дел, столько дел! Шахту выкопай, лавку открой, артефакты создай, эльфа за попу укуси... Ничего не
12
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
12
Те, кто приходит в тишине
Те, кто приходит в тишине
[Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат / Боевая фантастика]
Редкий бой бывает похож на предыдущий. Мы учимся. На своих и на чужих ошибках. Стараемся расти над собой. Противник – тоже. Он анализирует наши ошибки, учитывает остроумные решения. То есть
9
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Петербургский врач 11
Петербургский врач 11
[Военное дело, спецслужбы / Медицина / Проза / Современная проза]
Вадим – хирург и микробиолог, попавший волей судьбы в Петербург 1904 года, в тело медицинского секретаря, работающего у богатого врача-мошенника. …Во дворах-колодцах тускло горят газовые фонари.
7
Второй шанс для Лекаря. Том 8
Второй шанс для Лекаря. Том 8
[Альтернативная история / Попаданцы / Исторические приключения / Самиздат]
Аннотация с первого тома: Умереть после спасения чужой жизни — не самый плохой финал для врача. Всю свою жизнь я посвятил медицине. Последняя операция стала для меня одновременно победой и
5
Имперец. Ранг 4. Воевода
Имперец. Ранг 4. Воевода
[Боевая фантастика / Боевое фэнтези]
Спасение цесаревича от пули принесло Александру титул, должность личного телохранителя и редкую магию стихий. Теперь он – правая рука наследника престола и командир его личного отряда особого
6
Измена. Я тебя (не) любил
Измена. Я тебя (не) любил
[Современные любовные романы]
— Как тебе… — слышу прерывистый голос подруги, — мой подарок в честь твоего дня рождения?По меньшей мере иду я в верном направлении. Но вот предчувствие не из лучших. Голос Светы перемешивается со
6
Развод. Я тебе ничего не должна
Развод. Я тебе ничего не должна
[Современные любовные романы]
- Скорее раздевайся, Ириша. Я до спальни не дойду. Прямо тут тебя сейчас... Охрипший от возбуждения голос мужа звучит в тёмной гостиной оглушительно громко. Не так я планировала начало
6
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
5
Наследник $$$ уровня Х
Наследник $$$ уровня Х
[Попаданцы / Книги про волшебников / Городское фэнтези / Самиздат]
Надо судить человека, прежде чем полюбил его, ибо, полюбив, уже не судят.
4
Оружейникъ. 1866
Оружейникъ. 1866
[Попаданцы / Альтернативная история / Самиздат]
Умереть в шестьдесят шесть, заслонив собой молодого стажёра, — достойный финал для оружейника. Очнуться в теле семнадцатилетнего подручного на Тульском оружейном заводе в 1866 году — уже второй
4

Самые комментируемые

Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
5
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Семь лет унижений, презрения и пустой постели. Герцог Дрейк Ашфорд объявил свою истинную жену бракованной и отправил в ссылку на Ольцег — умирать среди таких же «ненужных». Он думал, что сломал
22
Отбор невест, или Три орешка для темного
Отбор невест, или Три орешка для темного
[Любовная фантастика]
Каждая приличная драконица должна пройти отбор невест, иначе внукам у камина будет нечего рассказать. Так говорила моя маменька, а ей можно верить — за ее спиной аж четыре таких отбора! Так что я
14
Печать Забытой Эпохи
Печать Забытой Эпохи
[Любовная фантастика / Попаданцы]
— Скажи спасибо, что не оставил босой на улице, Верадель. Забирай свои проклятые северные руины и убирайся, — самодовольно бросил мне бывший муж, швырнув на стол бумаги о разводе. Он думал, что
25
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
12
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
[Любовное фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Кто-то попадает в имбовых персов: Избранных, Тёмных властелинов и прочих крутых ребят. А я попала в тело бездарной адептки магической академии. Как она сюда поступила-то, без грамма магии? Неважно,
13
Пулеметчик Федя
Пулеметчик Федя
[Альтернативная история / Юмористическая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Пулеметчик — это не звание, это диагноз. Тридцать пять лет, пулемёт «Печенег», рукавица прилипла к раскалённому кожуху — и здравствуйте: июнь сорок первого, чужие двадцать два года, чужие руки,
10
Диагноз
Диагноз
[Самиздат / Детективная фантастика / Городское фэнтези / Юмористическая фантастика]
Некромантия в нашем мире давно стала такой же частью жизни, как радио, кино, телефоны и аэропланы. Но разве могла я подумать, что однажды приду наниматься на службу к лучшему некроманту столицы! Он —
18
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
[Детективы / Триллер / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Приказ ясен: отравить Дерека вель Гранна. Последствия – костёр и пепел. Белладонна уже прошла этот круг, сгорела и получила второй шанс. Теперь она знает, что приказ – лишь верхушка заговора, в
4
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Железный характер Кристианы Морли
Железный характер Кристианы Морли
[Любовная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Удар копытом лошади рушит блестящие перспективы дебютантки. По мнению общества, хромота испортила не только плавную поступь девицы, но и характер! Это ж надо умудриться — вместо монастыря или
38
Двадцать два несчастья 15
Двадцать два несчастья 15
[Попаданцы / Приключения: прочее / Самиздат]
Вот и сказочке конец, а кто слушал — молодец! Когда история подходит к логическому концу, когда все враги строго наказаны, все друзья спасены, а родственники — хорошо устроены, так и хочется
2

Прямо сейчас читают

Фамильяр для темной леди
Фамильяр для темной леди
[Любовная фантастика / Самиздат / Юмористическая фантастика]
Что за пренебрежительный тон? Этот студент с темного факультета что-то попутал? Назвал меня «мелкой», как будто бы и не я вовсе сдержала полчища чудовищ до прихода подмоги, а теперь и в академии
0
Золотая петля Кызыргана
Золотая петля Кызыргана
[Приключения: прочее / Современная проза]
В погоне за ускользающим богатством двое друзей вновь отправляются за золотом, сокрытым, по их догадкам, в склепе белого монаха возле древнего скита. Охотники за сокровищами невольно тревожат дух
0
Киштама
Киштама
[Современная проза]
Дебютный роман Натальи Елецкой «Салихат» стал финалистом Национальной литературной премии «Рукопись года» и был издан тиражом свыше 50 000 экземпляров. Последующие романы «Айбала. История повитухи» и
0
Я не злая мачеха! Воспитать наследника Тьмы
Я не злая мачеха! Воспитать наследника Тьмы
[Любовная фантастика / Попаданцы]
Я попала в любимый фэнтези-роман. Ура? Как бы не так. Я в теле второстепенной злодейки, которую казнят через год. А причина моей будущей смерти — вот этот насупленный пятилетний мальчик, мой пасынок
3
Подарок для Морока, или кто здесь невеста дракона?!
Подарок для Морока, или кто здесь невеста дракона?!
[Любовная фантастика]
Получить в подарок говорящего кота, исполняющего желания? Нет, не бред. Проснуться в магическом замке — начало сказки, правда? Вот только в моей версии замок полный плотоядных драконов, магии и
1
"Фантастика 2026-51". Книги 1-19
[Боевая фантастика / Попаданцы]
Очередной 51-й томик  серии книг "Фантастика 2026", содержащий в себе законченные и полные циклы фантастических романов российских авторов. Приятного чтения, уважаемый читатель! Содержание:
1
Ледяные объятия
Ледяные объятия
[Классическая проза / Старинная литература: прочее / Ужасы]
Уехав на заработки в далекую Италию, молодой и честолюбивый художник быстро забывает оставшуюся дома возлюбленную Гертруду. Между тем отец девушки намеревается выдать ее замуж за богатого ухажера.
0
Fallout: Тот, кто бежит по острию
Fallout: Тот, кто бежит по острию
[Фанфик / Постапокалипсис]
Он работал детективом в Нью-Рино, погряз в политических интригах, и ему пришлось бежать. Он прошел через всю Америку, побывал во множестве поселений, но нигде не смог остаться. Когда ему предложили
0
Шеф с системой в новом мире
Шеф с системой в новом мире
[Самиздат]
Алекс Волков, гениальный су-шеф из Парижа, трагически погибает на своей кухне и перерождается в теле Алексея Веверина — униженного поваренка и последнего отпрыска опального дворянского рода в
0
Шесть опаленных роз
Шесть опаленных роз
[Любовное фэнтези / Книги про вампиров / Классическое фэнтези]
Лилит знает: у нее мало времени. Смерть всегда рядом с ней. С рождения Лилит слаба и болезненна, она давно привыкла к мысли о том, что надолго не задержится в мире. А от проклятия, насланного
0
Полный лексикон великого романа «Мастер и Маргарита»
Полный лексикон великого романа «Мастер и Маргарита»
[Документалистика / Критика]
В книге представлен оригинальный взгляд на жизнь и творчество одного из наиболее интересных и загадочных авторов мировой литературы – Михаила Булгакова. Читатель найдет в этой работе разгадки многих
0
Беглянка
Беглянка
[Любовная фантастика]
Что такое не везет и как с этим бороться? Мало мне было пропавшего императорского артефакта, в краже которого меня обвиняют, тут еще этот владетель одной из провинций Танши. Я сюда прилетела
1