— Допоможіть мені… будь ласка… сісти.
Я підтримав його під пахви. Під чорним слизьким вбранням були самі кості. Я обережно посадив його на лавку. Сам став поруч.
— Сідайте… будь ласка.
Я сів. Він усе ще важко дихав, заплющив очі.
— Це нічого… просто я розхвилювався, — прошепотів він. За хвилину старий розплющив очі. — Моє ім’я Ремер, — сказав він просто.
У мене перехопило подих.
— Як, це… ви… ви?… Скільки…
— Сто тридцять чотири, — сухо відповів він. — Тоді мені було… сім…
Я пам’ятав його. Він приїздив до нас з батьком, феноменальним математиком, який був асистентом Геонідеса — творця теорії нашого польоту. Ардер показав тоді хлопцеві центрифуги. Жвавий, як іскра, семирічний хлопчисько з чорними, як у батька, очима — таким він залишився в моїй пам’яті. Ардер підніс його над головою, щоб хлоп’я могло краще побачити нутро гравікамери, де я тоді сидів.
Ми мовчали. У цій зустрічі було щось неприродне. З якоюсь пожадливістю, з болісною цікавістю я в напівтемряві вдивлявся в його таке страшенно старе обличчя, і горло мені стискалося. Я хотів дістати з кишені сигарету, але не міг — тремтіли у мене руки.
— Що сталося з Ардером? — запитав він.
Я розповів йому.
— Ви не знайшли нічого?
— Ні. Там не знаходять.
— Ви здалися мені…
— Розумію. Ріст і так далі, — відповів я.
— Так. Скільки вам зараз років? Біологічних…
— Сорок.
— Я міг би… — прошепотів він.
Я зрозумів його.
— Можете не шкодувати, — сказав я твердо. — Можете за цим не шкодувати. Ні за чим не шкодуйте. Розумієте?
Він вперше глянув мені в обличчя.
— Чому?
— Бо мені нічого тут робити, — сказав я. — Нікому я не потрібен. І мені… ніхто.
Він, здавалося, недочуває.
— Як вас звуть?
— Брег. Халь Брег.
— Брег, — повторив він. — Брег… ні. Не пам’ятаю. Ви були там?
— Так. В Аппреноусі, коли ваш батько привіз поправки, зроблені Геонідесом в останній місяць перед стартом… виявилося, що коефіцієнти рефракції в темних пилах були занадто низькі… Не знаю, чи вам це щось говорить? — нерішуче запитав я.
— Говорить. Аякже, — відповів він з особливим наголосом. — Мій батько. Аякже. В Аппреноусі? Але що ви там робили? Де ви були?