Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Доповісте своєму начальству, щоб оголосило вам догану і сьогодні

ж поміняло на іншого, менш забудькуватого.

- Єсть! - виструнчився охоронник.

Суслов виліз з машини, піднявся сходами ґанку, і охоронник відчинив

перед ним двері в будинок. Двері кабінету Брежнєва відчинив його секретар з обслуги 9-го управління.

Двері кабінету Брежнєва відчинились, Суслов зайшов і поклав на стіл Генеральному секретареві ЦК КПРС депешу з України. Брежнєв прочитав її назву: «Про виявлені факти націоналістичних збочень у деяких літературних творах і заходи щодо їх подолання», - подивився на підпис, переглянув, ніби читаючи, звернув увагу на прізвища «Мазепа» та «Бузина» і поклав перед собою:

- Серйозний документ, треба ухвалювати рішення. Мазепу я знаю, а хто такий Бузина?

- Майор державної безпеки, який виявив націоналістичні збочення у творчості Олександра Пушкіна і доповів в ЦК КПУ Маланчуку.

- Навіть так? А чому він не доповів Федорчуку?

- Як член КПРС він має таке право, коли питання стосується до чистоти марксистсько-ленінської ідеології.

- Так-так, цей Бузина - молодчина. Як кажуть, у Києві Бузина, а хто в Москві? Пушкін, ти кажеш? Юру Андропова ти ознайомив з документом Маланчука?

- Поки що ні, хотів з вами порадитись.

- Юра корчить із себе інтелігента і ліберала. Мені Жора Циньов доповідав, що він у кімнаті відпочинку свого кабінету на Луб’янці тримає магнітофона і слухає пісні Володимира Висоцького. Вип’є двадцять грам віскі з водою…

- Йому більше не можна, бо нирки хворі.

- Так, нефрит. Застудив нирки, коли ховався від німців нібито в партизанах по карельських лісах.

- А ви в цей час на фронті були, в самому пеклі.

- В самому пеклі. На Малій землі.

- Ми вам з тилу допомагали. Я тоді командував ставропольськими партизанами, був начальником крайового партизанського штабу.

- Еге ж, спекотно там було. А Юра вип’є двадцять грамів розбавленого віскі і слухає, як там? - Брежнєв наморщив лоба, напружено пригадуючи. - Ага, згадав: - «Містєр Джон Ланкастєр Пєк, вечно в кожаных печатках, несоветский человек».

Брежнєв задоволено розреготався:

- Ха-ха-ха! Ти фільм про Штірліца бачив?

- Я книжку читав. Там Юліан Семенов не зовсім конкретно показав вплив більшовицької партії на виховання Штірліца.

- Та кинь ти! Мені фільм сподобався. Я викликаю Юрка Андропова, питаю: «Як справжнє прізвище Штірліца. Це ж, мабуть, прізвисько?»

Каже: «Так, прізвисько, таємний псевдонім. Штірліца справжнє прізвище Ісаєв».

«Він Герой Радянського Союзу?»

«Здається, ні», - відповідає.

«Якщо ні, негайно, кажу, підготувати представлення на присвоєння Штірліцу-Ісаєву звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі Золота Зірка».

Через тиждень перепитую: «Представлення на Штірліца-Ісаєва підготовлено?»

Бачу - мнеться.

Каже: «Ви розумієте, Леоніде Іллічу, Лаврентій Берія ⁴⁾ там так наплутав, що не можна встановити доладу, з якої розвідки був Штірліц - чи ПГУ, чи ГРУ» ⁵⁾.