Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Подумайте, подумайте. Так про що я говорив?

- Про американців і Афганістан.

- Ні, до американців і Афганістан?

- Про співуху.

- А, так. Ця співуха десь отримала приз за пісню «Буратіно». Здається, так? І носиться з тим «Буратіно», як Химка з писаною торбою. Жора Циньов каже, що Філя Бобков носить Андропову її пісні… родичка того бандюги, якого Суворов посадив у клітку, як її прізвище?

- Пугачова?

- Так-так, Пугачова. Я її пісні теж не слухаю. Я слухаю класичну музику. «Турецький марш» Моцарта, наприклад. Пам’ятаєш: «Тірлі-тірлі-тірлі-та?» - з почуттям проспівав Брежнєв, диригуючи собі рукою. - Бадьора мелодія, надихає. У мене в політуправлінні був найкращий ансамбль пісні і танцю по всіх фронтах. Я теж співав: «В бой за Родіну, в бой за Сталіна!» Звичайно ж, не на концертах, опісля. Слова Ісаковського, музика Долматовського. Сталін 1947-го року дозволив учасникам війни із числа євреїв, членам ВКП(б), виїхати до Палестини. Вони там боролися проти англійців за незалежність Ізраїлю. В атаку йшли з криками: «В бой за Родіну, за Сталіна!» Слова Ісаковського, музика Долматовського. І перемогли англійців! Якби не наші євреї, то й Ізраїля не було б. Але потім Сталіна обдурили, не захотіли підтримувати соціалістичний табір. Єврей є єврей. А Висоцького і цю, як її, бандитку? Пугачову? - Юра Андропов хай слухає, заборонить йому ми не можемо, якщо пісні його надихають. Під наглядом Жори Циньова. Я теж музику люблю. Моцарта і Долматовського. Зараз почну слухати, лікарі радять. А це що за папір на моєму столі? - Леонід Ілліч надів окуляри, пробіг поглядом перший аркуш і прочитав: - Мазепа, Бузина. Мазепу я знаю, а хто такий Бузина?

- Це той працівник українського КДБ, який повідомив Маланчука в ЦК КПУ про націоналістичні збочення у творчості Пушкіна.

- Пушкіна? А це хто такий? У мене в політвідділі був один офіцер, таке ліниве стерво, а по бабах прудко бігав. Даси йому вказівку - не виконує, питаєш, чого не виконав - відповідає: «Я що - Пушкін?» «Пушкін», - кажу йому, - і на передову відправив, через тиждень він загинув смертю хоробрих. А казав - не Пушкін.

- У доповідній Маланчука з України йдеться про російського поета Олександра Пушкіна. Йому в Москві пам’ятник поставлено ще за царського режиму на площі Пушкіна біля вулиці Горького. Незабаром рішенням Політбюро ми будемо відзначати сто сорок років з дня його смерті.

- А, бачив, кучерявий такий, я ж про нього й кажу.

- Так, походженням він арап з Ефіопії.

- Ага. Ну то й що з цим арапом?

- Секретар ЦК КПУ Маланчук надіслав пропозиції щодо посилення боротьби з українським буржуазним націоналізмом на Україні і по всій території Радянського Союзу.

- Правильно, Маланчука я знаю. Він удвох з Федорчуком наводить порядок на Україні. Бузину не знаю. Даю вказівку, пиши: «Доповідну Маланчука розглянути сьогодні і сьогодні ж надіслати відповідь. В Україні боротьбу з націоналізмом посилити, по усій території Радянського Союзу - теж, але пам’ятник Пушкіну з однойменної площі на вулиці Горького - не прибирати». Кажеш, він арап з Ефіопії?

- Арап. Його прадід Абрам Ганнібал…

- Абрам? - перепитав Брєжнєв.

- Абрам, Леоніде Іллічу, як доповідають наші вчені-академіки. Допомагав нашому імператорові Петрові Першому воювати з Мазепою, коли була Полтавська битва, фільм про прадіда Пушкіна і Петра Першого до чергової річниці Полтавської битви знімається. І ми чекаємо з візитом Менґісту Хайлє Маріама з Ефіопії. Він там будує соціалізм. І теж арап.

- А, пам’ятаю. Чомбе, Лумумба, Мобуту. Я нікого не забуваю, ефіоп-твою-мать, як казав Микита, коли за п’ятирічку хотів у всій Африці побудувати соціалізм, а за семирічку - комунізм в СРСР. Комунізм в СРСР давно вже побудовано - для окремо взятих категорій, тільки б не заривались. Поспішати не треба. Хай Маріам огляне нашу столицю, подивиться в Москві на свого родича для зміцнення наших інтернаціональних зв’язків. Отже, Пушкіна не прибирати. В той же час у відповіді зобов’язати Федорчука підготувати проект указу про нагородження майора Бузини орденом…, як його…, забув назву ордена? «Вісьолиє рєбята»? Чи «За многодєтность»? Є такий орден? Там на ньому хлопчики і дівчатка з багатодітної родини співають пісню про Комуністичну партію.

- Є. «Знак пошани» називається, - відповів Суслов.

- Правильно, «Знак пошани». А ще які у нас є нагороди, крім Леніна і «Вісьолиє рєбята»?

- Ордени Дружби народів, Червоної зірки, Трудового Червоного Прапора…

- Перший, який ти сказав?

- Дружби народів.

- О, цей підійде. Указ підготувати під грифом «таємно», щоб не «світити» наших чекістів. Оперативно розглянемо на Політбюро, і я підпишу указ. А то вийде, як із Штірліцем-Ісаєвим, чи таки Ісаєнко?

- Леоніде Іллічу, укази про нагородження підписує Подгорний, Голова Президії Верховної Ради СРСР.

- Чи я не знаю? Ситуація може змінитися з цими підписами, можливо, вже скоро. Я довго роздумував, і прийняв рішення відмовитись від поста Генерального секретаря, а то за кордоном нас неправильно сприймають. Хочу з тобою порадитись, добре, що ти прийшов з цим Бузиною. - Брежнєв глянув на документ, що лежав перед ним: - І Мазепою. Кажуть, міжнародні документи, які підписує Генеральний секретар партії, не дійсні. Я запитав Алєксандрова-Агентова, він каже, що по нашій конституції глава держави - Президія Верховної Ради СРСР на чолі з Головою Президії Верховної Ради СРСР, виходить, я при Підгорному - як секретар парткому колгоспу чи під головою цього колгоспу. Ясно, що на селі хазяїн - голова колгоспу.

Мені Агентов-Алєксандров допіру актуальний анекдот розказав, послухай. Бардак в країні, Брежнєв не знає, що далі робить, і вирішив порадитись з Йосифом Віссаріоновичем. Викликає він з того світу Сталіна у свій кремлівський кабінет, - Брежнєв обвів поглядом стіни кабінету, - сюди. Сталін з’являється, Брежнєв його питає: «Йосифе Віссаріоновичу, в країні бардак, порадьте, що мені робить у цій ситуації?» Сталін відповідає: «Расстрєлять всєх члєнов і кандідатов у члєни Палітбюро ЦК КПСС і пєрєкрасіть крімльовскую стєну в зільоний цвєт». Брежнєв його питає: «А чому в зелений?» - Сталін посміхнувся і пальчиком махає: «У тібя в отношєніі Палітбюро вапросов нє вознікло»?

- Ха-ха-ха! - Брежнєв усмак розреготався і глянув на Суслова. У того обличчя залишилось незворушним. - Ну, до таких радикальних заходів вдаватися ми не будемо, хоча до думок Йосифа Віссаріоновича інколи треба прислухатись. Як ти думаєш? Ти проект нової Конституції готуєш?

- Леоніде Іллічу, робота йде. Конституцію підготуємо, запишемо про роль партії на сучасному етапі побудови комунізму і одностайно приймемо на з’їзді Рад як головний закон держави. Народ чекає і назву їй придумав. Сталінська конституція, одноголосно прийнята 5 грудня 1936 року Надзвичайним 8-м з’їздом Рад…