Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

1.3.

«Щось не подобається мені в цій перевірці», - міркував майор Бузина, проглядаючи свої конспекти.

В кабінеті він сидів на самотинці, сусіда, майор Забара Михайло Йосипович на прізвисько «Мотл», не став заважати йому своєю присутністю у цій важливій справі. Він ще з ранку, взявши нотатник із вказівками начальника 5-го управління генерала Свєткова, які той виголошував на щотижневій нараді, пішов до чергового в приймальню, щоб «ВЧ-зв’язком» розтлумачити працівникам периферійних підрозділів останні вимоги керівництва Управління в боротьбі проти ідеологічної диверсії противника і ворожої діяльності антирадянських елементів на території республіки та власні рекомендації, що стосувались до практичної реалізації директив начальства по справах, що перебували під контролем 5-го управління КДБ УРСР.

«Підвищення у посаді і військовому званні мені не світить, та й останнім часом я не пам’ятаю, щоб такі випадки траплялися, - розкидав головою майор Бузина, - до планової атестації ще потрібно почекати, здається, десь місяців вісім чи дев’ять. Пункти індивідуального плану підвищення рівня загальної освіти і культури в поточному кварталі практично всі виконав: склав черговий іспит з англійської, німецька, польська і словацька - наступного року, діло святе - сорок відсотків надбавки до посадового окладу в жінки на контролі; взяв участь у культпоході на виставку плакатів «У братній сім’ї народів СРСР» - секретар парткому Управління Довбач мене бачив; прочитав історичний роман Павла Загребельного «Смерть у Києві» - можу переказати; додатково до плану двічі перечитав роботу Леніна «Лев Толстой як верцадло російської революції» - напам’ять можу повторити; ранковою руханкою займаюсь регулярно, інколи не тільки зранку, а й на сон грядущий - жінка може підтвердити. Чому і на мене, зі слів майора Забари Михайла Йосиповича, впав цей вибір, а майор Забара Михайло Йосипович на прізвисько «Мотл» ніколи не користується недостовірною інформацією, тому що скрізь має надійні джерела?

Відповіді Олексій Григорович не знаходив, інтуїція йому підказувала, що за перевіркою може ховатись якась прихована загроза, невизначеність непокоїла його, тому він вирішив підійти до діагностування зошитів з особливою ретельністю.

За зміст і повноту своїх конспектів він, досвідчений і бувалий в різних бувальцях майор Бузина, міг не хвилюватися, а от форма його насторожувала. Чи кожен аркуш, рядок, берег зошита відповідали встановленим на ініціативу Степана Несторовича Мухи методичним правилам і вимогам, чи стояли перпендикуляри перпендикулярно і чи не мали паралелі видимих ознак до перетинання одна одної всупереч вченню давньогрецького математика Евкліда?

Однозначно позитивну відповідь на ці питання майор Бузина дати не міг.

І він заходився перевіряти.

В лівій шухляді його робочого столу готові до користування лежали лінійка, циркуль, кронциркуль, косинець, транспортир, червоний, синій, простий олівці і ґумка.

Але щойно він хотів відкрити шухляду, як його увагу привернув шум знадвору - повз вікно кабінету з гуркотом пролетіла брила змерзлого снігу.

«Напевне, прапорщики з даху скидають сніг долу, - здогадався майор Бузина, він був метикуватий, - то ж будинок перебуває в оточенні прапорщиків з господарського відділу. Тепер години зо дві годі і думати з нього вийти чи увійти, та мені зараз не до того», - далі розважував майор Бузина і, відвернувшись від вікна, відтулив шухляду. Минулої зими на голову заступника начальника відділення комендантського відділу старшого лейтенанта Вареника з даху будинку КДБ ненароком впала брила снігу з льодом. Старший лейтенант Вареник залишився живий, проте змушений був два місяці пролежати в шпиталі військово-медичної служби КДБ аж до квітня, коли сніг розтанув.

За виявлену мужність і з урахуванням отриманих пошкоджень йому достроково було присвоєно військове звання капітан. З нової зими капітан Вареник в речовому складі господарського відділу замінив пошкоджену шапку на нову - на два розміри більшу, в середину намостив вати і з настанням снігової погоди став ходити периметром майже впритул до стін будинку КДБ, чекаючи, поки на нього знову ймовірно звалиться важка брила снігу з льодом і відповідно з’явиться вагомий шанс достроково отримати наступне військове звання майор - на одну сходинку вище від займаної посади. Однак голова КДБ УРСР Федорчук дав вказівку Степанові Несторовичу, а той у свою чергу начальникові господарського відділу полковнику інтендантської служби Жукову уважно слідкувати за снігом на дахові будинку і своєчасно його скидати. Підлізти під сніг, який підлеглі полковника Жукова широкими лопатами шпурляли з даху, було годі, позаяк на цей час увесь будинок КДБ перебував в оточенні охорони прапорщиків з господарського відділу і виставлених фанерних щитків на високих стояльцях з попередженням: «Не підходь - небезпечно для життя!», - і від того капітан Вареник достобіса потерпав, оскільки через вказані обставини ставала примарною чи, взагалі, нездійсненною його обсцесія отримати військове звання майор, на сходинку вище від займаної посади.

Зиркнувши на секунду надвір, майор Бузина помітив, як на протилежному боці у своїй шапці-шоломі туди й сюди, колами і діагоналями, на мент зупиняючись і знову рушаючи, хідником никає капітан Вареник і зизом поглядає на дах будинку угорі та охорону внизу.

Подумки відзначивши наполегливість капітана Вареника у досягненні поставленої мети, майор Бузина розкрив свій зошит з конспектування директивних документів, взяв з лівої шухляди лінійку, циркуль, кронциркуль, косинець, транспортир, олівці та інше потрібне причандалля і, гортаючи сторінку за сторінкою, почав перевіряти форму і зміст конспекта на відповідність вимогам наказу і Евклідовій геометрії, позаяк іншої геометрії Муха та його інспектори не визнавали, - мусив не дотримуватись іншої геометрії і Олексій Григорович.

Зрапта задзвонив телефон оперативного з’вязку, який до цього підозріло мовчав, Олексій Григорович підняв слухавку і почув голос начальника відділу підполковника Лисицина:

- Олексію Григоровичу, нуте, глянь на свої закаблуки.

Майор Бузина подивився на закаблуки і сказав:

- Дивлюсь, Миколо Прокоповичу.

- Збиті?

- Ні, у мене підковки на підборах.

- Закаблуки і задники почищені?

- Трохи в піску.

- Негайно почисть. Степан Несторович дав вказівку начальникам відділів перевірити відповідність закаблуків і задників у офіцерів Стройовому статуту і доповісти кількість офіцерів, у яких ззаду взуття збите чи не почищене. Відтепер і на КПП прапорщики будуть фіксувати стан взуття в офіцерів не тільки спереду, а й ззаду. На виході і вході.

Подякувавши за попередження, Олексій Григорович ганчіркою витер пісок на підборах, згорнув ганчірку учетверо, поклав до течки, яку брав на зустрічі з агентурою, і знову взявся за зшитки.

Усі конспекти були написані фіолетовим чорнилом, акуратним почерком, з виділенням головних думок і завдань.

Однак розміщення тексту майора Бузину розчарувало.

Посекундно зазираючи в методичні рекомендації, при допомозі циркуля і кронциркуля він знайшов кілька рисок полів, які по ширині відрізнялися на півміліметра чи навіть на міліметр одна від одної; не завжди точно від лівого обрізу зошита були виписані заголовки документів, не скрізь виявилась однаковою відстань між останнім рядком і нижнім краєм аркуша, а використання транспортира показало, що в окремих випадках на більший чи менший ступінь порушувалася і симетрія тексту по відношенню до заголовків, абзаців, приміток та резолюцій.

«Не годиться, - вирішив майор Бузина. - От що значить робити все на око! І чому я раніш не здогадався застосувати весь набір креслярських інструментів, коли після вікопомного наказу про вдосконалення конспектів переписував у нові зошити всі матеріали? Три дні тоді морочився і вся робота собаці під хвіст! Треба було-таки уважніше прочитати методичні рекомендації інспекції, а то я вважаю їх усіх опричниками і косоголовими, здатними лише завдати шкоду оперативному працівникові і не годними сказати щось розумне, і, можливо, дарма. Хоча про необхідність використання креслярського приладдя при конспектуванні документів ці опричники могли б написати у своїх рекомендаціях, а так тільки визначили параметри. А яким способом їх можна витримати, не вказали. Певно, спеціально влаштували пастку і цим користаються. Не дочекаються!»

Майор Бузина недовго роздумував, як виходити з цієї складної ситуації. Він прийняв єдино правильне рішення, хай воно було і обтяжливим щодо виконання, але, подумкував він, ліпше один раз зробити так, як слід, ніж потім десять разів переробляти, втратити силу-силенну часу і кінець кінцем повернутися до того, з чого і варто було починати, в чому він переконався, здійснивши при допомозі креслярських приладів діагностичну перевірку своїх конспектів, які він марудно переписував кілька місяців тому.

Олексій Григорович вийняв з правої шухляди ще не зужиті, новенькі зошити, придбані ним щойно у кіоскерки Клавдії Іванівни, яка після виходу на пенсію торгувала книжками і канцтоварами у вестибюлі на першому поверсі їдальні КДБ УРСР на вулиці Ірининській. Службу в органах Клавдія Іванівна Зикіна почала ще з часів НКВС, під час війни служила в СМЕРШі, після війни брала участь у боротьбі проти бандоунівського підпілля на теренах Західної України. Після розстрілу Лаврентія Берія та його ставлеників в Україні Павла Мєшика і Соломона Мільштейна, які намагалися органи державної безпеки поставити вище комуністичної партії більшовистів, а в Україні створити незалежну від партійних органів державу, та відповідної чистки органів державної безпеки Клавдія Іванівна залишилась на службі, оскільки мала такий незаперечний доказ своєї лояльності до комуністичної партії більшовистів, як вказана участь.