Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Капітан Глюк вийняв з пачки сигарету, понюхав і поклав назад у пачку, позаяк полишати місце чергового для перекуру не мав права і через те вельми страждав. Треба було дочекатись обіду, коли генерал Свєтков поїде до себе додому на перекуску.

Капітан Глюк знову вийняв сигарету з пачки, сигарети називались «Новинка» і були дрібні, як куценькі круглі патички, понюхав і подзвонив заступнику начальника відділення з свого відділу капітанові Марусенку, щоб той його підмінив.

Певно, нікому з присутніх у приймальні довірити свій пост він не наважився.

Зайшов капітан Марусенко, одягнутий у верхню одіж: в зеленій плащаній куртці, замшевій коричневій кепці і напівпов’язаним під горло крамним шаликом, - мабуть, збирався на явку.

- Не більше трьох хвилин, я поспішаю, - сказав він, зняв кепку і вийняв з кишені томик японських тривіршів «Хоку» в глянсовій помаранчево-чорній обкладинці, обсіяній дрібними жовтими і червоними квіточками.

- Встигну, - сказав капітан Глюк і метнувся в туалет.

- Тезко, - звернувся Бочонкін до Марусенка, - я правильно сказав, що Каламарчук грає на баяні?

Капітан Марусенко підтвердив:

- Так, грає. «Турецький марш» Моцарта і «В осаду лі в огородє» невідомого автора.

- Згоден, - сказав майор Нежердецький, - майор Каламарчук буде грати «В осаду лі в огородє» невідомого автора, Глюк співати, Бездоля танцювати, а українська творча інтеліґенція по закінченню концерта дружно аплодувати. Разом з Марусенком. Оплески поступово переростають у бурхливу овацію, всі встають і виходять. Марусенко залишається.

- Поки що залишаюсь, - сказав Марусенко, сів у крісло чергового і відкрив книжечку японських віршів.

Майор Нежердецький повернувся до майора Бочонкіна:

- Не відвертайся, Ванику, з блекотою ти впорався ліпше, ніж з кукурудзою, отже, робимо вислід, що певні зрушення в опануванні української у тебе все ж є.

- Ти гадаєш, що на Донбасі усіх пальцями роблено? - Майор Бочонкін був втішений похвалою майора Нежердецького.

- Та ні, Ванику, - спроквола відповів майор Нежердецький, - якщо взяти колегу Глюка старшого лейтенанта Бездолю на прізвисько «Пиздоля»…

- Того, що бігає попереду паровоза і всім розказує, що стане генералом, - підказав капітан Майоренко, - він також з Донецька…

- З якого Донецька? - обурився майор Бочонкін.

- Уже йду, - мовив Марусенко, - побачивши в дверях капітана Глюка.

- Ади, - погодився майор Нежердецький, - того, що бігає попереду паровоза, має хист до танців, попри клишоногість, і неодмінно стане генералом, він теж з Донбасу, - з Донбасу, Іванку, не іритуйся, - та нашого спудея майора Бочонкіна, який теж з Донбасу і ґедзунок до танців також має, попри те, що у Львівському вищому військово-політичному училищі не навчався, - то через одного.

- Бездолю навчили бігати попереду паровоза галичани, коли він служив у Львівському управлінні КДБ, - зауважив капітан Глюк, сідаючи в крісло чергового.

- Галичмени, пся кість, се вміють і полюбляють, - не став заперечувати майор Нежердецький. Він зиркнув на двері кабінету генерала Свєткова, тричі мугикнув і звернувся до майора Бочонкіна:

- Рушаймо далі, добродію Іване. Ставлю чергове завдання. Будемо перекладати з російської на українську і навпаки.

- Можна дві хвилин на перекур, а то я вже впрів від цієї науки. Я маю право на перекур? - витираючи спітніле чоло, звернувся майор Бочонкін до майора Нежердецького.

- Маєш, - сказав майор Нежердецький.

Майор Бочонкін вийняв пачку папірос «Дюбек» і пішов у туалет.

Майор Бузина запитав у майора Забари:

- Михайле Йосиповичу, ти не забудеш передати інформацію та вказівки нашого начальства і моїм периферійним бійцям?

- Про що мова, Олексію Григоровичу! Як і домовлялися, не підведу, - запевнив майор Забара. Попереду нього до кабінки «ВЧ-зв’язку» залишалось два працівники. - Тримайся!

- Ага! - зняв голос майор Нежердецький. - Якщо Михайло Йосипович буде працювати ще й за Олексу Григоровича, значить, як мінімум, дві години маємо у припасі.

Він запропонував кожному з присутніх побитися об заклад на те, що Михайло Йосипович раніше, ніж через дві години, з кабінки не вийде, і поставив десять карбованців проти десяти копійок того, хто прийме виклик.