Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Коца, Коца, Олексію Григоровичу. Аркадія Яковича. «Чуєш, сурми заграли». - Майор Бочонкін витягнув із внутрішньої кишені згорнутий учетверо аркуш з витертими краями, розгорнув і показав майорові Нежердецькому: - Дивись, Левку, марш із сонати сі-бемоль мажор івритом, якщо хочеш?

Майор Нежердецький уважно глянув на текст маршу єврейських танкістів івритом і повернув його майору Бочонкіну:

- Проспівай івритом.

- Брек! - ляснув по столу рукою майор Бузина. - Досить з нас «Комішуцера» суржиком. Я саме про «Комішуцер» і мову веду, який міг би проспівати у Львові Іван Демидович, а не той, який зафіксовано у протоколі! Мав би більше масла у своїх мізках Петько Сорока, він би тебе, Левку Юхимовичу, спіймав на цій неузгодженості. І побіг би не до Довбача, а до Бочонкіна. А Ваник сказав би, що то все суцільна брехня. Він у Львові не був і марш радянських танкістів не міг співати за визначенням - де-будь-інде. Сорока потім почав би всім в Управлінні розказувати про те, як майор Нежердецький звів наклеп на майора Бочонкіна. А ти кажеш «чистота експерименту»!

Капітан Майоренко дивився у куток стелі і помахував носком черевика з-під столу майора Федуненка. Йому подобалось, як говорив майор Бузина.

- От бачиш, Левку, яку ти зробив промашку, - сказав майор Бочонкін, ховаючи текст маршу «Комішуцер» івритом до внутрішньої кишені. Якби ти мене втаємничив в експеримент, а не робив з мене чи то мавпу, чи то пса, то я б тобі підказав, як я мусив співати: «Броня крєпка», «Єбісь ти в рот» чи «Азохен вей, і танк у нас бекіцер!»

Майор Нежердецький підтис вуста.

Він сидів з пісною фізіономією і рота вже не відкривав.

- Це тобі, Левку Юхимовичу, наука на майбутнє. «Елементарно, Штепсель», як казав Тарапунька. Добре-добре, - не став далі дошкуляти майорові Нежердецькому майор Бузина, коли той сіпнувся на Штепселя, бо й часу вже на розмови не мав. - До зустрічі в суботу. Тільки ти, Миколо Сергійовичу, - звернувся він до капітана Майоренка, - підготуй питання про реабілітацію Онана не лише на матеріалах Біблії. Проаналізуй його в контексті нашої роботи, тобто зв’яжи теорію з практикою, як того повсякчас вимагає від нас Степан Несторович Муха і на що вказує Дмитро Денисович Довбач, коли говорить про деякі «хватальні» і неминучі прорахунки в нашій роботі, що пояснюються її складністю і непередбачуваністю.

- Так я саме це і мав на увазі, колеги! Як же це можна Онана та не прив’язать до нашої роботи, незалежно в контексті якого варіанту - біблійного чи нашого повсякденного життя у боротьбі? - не заперечив капітан Майоренко. - Мені допоможе Левко Юхимович - в контексті власної реабілітації за допущений прокол, який ледве не зірвав старанно підготовлений оперативний експеримент, якби Петрусь Сорока мав більше клепок в голові. Чи не так, Левку Юхимовичу, брате мій?

- Який прокол?! - обурено вигукнув майор Нежердецький. - «Якби», «якби»! Коби у моєї вуйни були яйця, то вона була б моїм вуйком! Оперативний експеримент пройшов успішно, ми викрили у своїх лавах пукача, а від накладок у нашій складній роботі, як сказав секретар нашого парткому товариш «Борман», він же Тричі-Де, ніхто не застрахований!

Майор Нежердецький рвучко зняв із сейфу погруддя Фелікса Едмундовича Дзержинського разом з вимпелом на шиї.

- Се - не твоя приватна власність, Миколю, - звернувся він до капітана Майоренка, - а здобуток усього колективу Управління та його партійної орґанізації, оскільки усі члени нашого колективу без вийнятку є членами партії. От! Тому ся нагорода має стояти у приміщенні нашого парткому, або ж у моєму кабінеті, оскільки в Управлінні за спорт по лінії парткому відповідаю я. На здибанці питання винесу на вотування, вирішимо демократичним шляхом, а поки що забираю. Всі вільні! Я нікого не затримую!

- Нема проблем, брате, - відповів капітан Майоренко. - Забирай. Ми завжди вільні, без команди, тому що завжди маємо вибір. - В його очах ховалась меланхолія, і він присунув до себе вилучену в емісара євангельських підривних центрів Біблію, яку йому дав у тимчасове користування старший лейтенант Єрмолаєнко.

- Забираю! - процідив крізь зуби майор Нежердецький.

З погруддям Дзержинського під пахвами він першим покинув кабінет. Перед тим, як взятися за клямку дверей, на мент затримався, відтак повернувся до майора Бочонкіна і гукнув:

- Ма’а ас-саляама! Аллах акбар!

Після чого ворухнув нижньою щелепою, сіпнув головою зліва вгору і вже затим покинув товариство.

9.5.

Повернувшись до своєї робітні, майор Бузина ще встиг скласти два плани, чотири характеристики, три легенди і підготувати шість запитів.

О 18-й годині до рідного кабінету завітав майор Забара з невеликим пакунком.

- Щойно нашу буфетницю у підсобці зґвалтував на коньяк «Наполеон», - сказав він, наполовину виймаючи з пакета пляшку з французькою наклейкою і показуючи її майорові Бузині, - два лимони і шоколадне асорті. Таке добро на прилавку відсутнє, тільки для генералів - з підсобки. А мені потрібно на оперативні цілі - сьогодні у мого агента «Денікіна» день народження, треба привітати. Поспішаю. День народження агента, святе діло. Як казав завідувач політичної частини власного Його Імператорської Величності Департаменту поліції Російської імперії підполковник Рачковський: «Агента треба більше любити, ніж кохану жінку». Агент - у першу чергу це людина, а, як казав Іммануїл Кант, людина - це завжди мета, а не засіб, навіть тоді, коли її використовують для загального блага. Певно, основоположник німецької класичної філософії мав на увазі і агентурно-оперативну діяльність.

- Зачекай, а в наших наказах, які я щойно впродовж двох місяців переконспектував уже втретє, вказано, що агентура - це засіб, а хіба засіб може бути людиною?

- Ті, хто пишуть накази, з агентурою не працюють і Канта не читають. Їм достатньо Маркса, хоча Маркса вони теж не читають, хіба що колись законспектували «Три джерела» Леніна, нам теж цього достатньо, коли мова йде про накази. Коли ж справа стосується до конкретної роботи з агентурою, а агент все ж таки теж людина, яке б псевдо для себе він не обрав чи ти йому дав, він - індивід, особа, особистість, категоричний імператив, а не тільки «джерело» і «знаряддя», як вчив нас у Вищій школі на 7-му факультеті професор Виноградов на лекціях з агентурної деонтології. Курс оперативної психології у нас читав професор Іванишин. На пропедевтичній лекції він нас попередив: «Записуйте все, що я кажу, і запам’ятовуйте. У вас буде вести семінари доцент Сибіряков, ви його не слухайте, він у психології нічого не тямить, тому що орієнтується на Фройда і Юнґа, а треба на Бехтєрєва і Павлова. Слухайте тільки мене. От приміром, значення методу навіювання в контексті бехтєрівської теорії про біологічний гальмівний комплекс та вчення академіка Павлова про парціальний стан мозку в роботі з об’єктом вашого впливу».

Майор Бузина глянув на годинник, майор Забара на його жест не зреагував. Він завше говорив густо, доладно, переконливо, довго і на час не завсіди звертав уваги.

- На першому семінарі, - продовжував він, - після прочитаних лекцій професора Іванишина доцент Сибіряков попередив нас: «Те, що вам читав професор Іванишин, забудьте. Він у психології нічого не тямить, тому що орієнтується на фізіологічну теорію Бехтєрєва і Павлова, яка давно вже пилом припала і перетворилась на анахронізм. Треба опиратись на практичні методи психоаналізу, винайдені Фройдом і Юнґом. Запишіть на останній сторінці вашого конспекту, на внутрішній обкладинці зошита, запишіть: «Учення Фройда всесильне, тому що воно правильне!» І керуйтесь цим гаслом у своїй оперативній практиці скрізь і усюди! І ви повсякчас будете мати практичні результати! От, наприклад, як визначити по очах, коли востаннє та чи інша жінка, з якою ви розмовляєте і до якої маєте той чи інший оперативний, скажемо, інтерес, мала сексуальний контакт? Годину тому, день, тиждень, місяць, рік? І чи вона бажає в сей момент свідомо, чи ні, а підсвідомо в дев’яти випадках із десяти вона бажає…»

- Ти запізнишся на побачення зі своїм коханим «Денікіним». - Майорові Бузині вдалося зупинити потік спогадів майора Забари. - Йди, я тебе прикрию, якщо щось трапиться. Може ще Микола Прокопович оголосить навчання, яке він переніс з понеділка, тому що партійні збори відмінено.

- Які збори? Сьогодні?

- Ти, мабуть, цілий день бігав і нічого не знаєш. Біжи, завтра розкажу. А якщо хтось запитає, я тебе прикрию.

- Ти справжній друг, - сказав майор Забара. - З тобою в розвідку чи навіть у ганделик можна сходить.