Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Такечки, ви маєте рацію, і, якщо відняти й помножити, то сьогодні виповнюється 1655 років від дня цієї вікопомної битви. Урочистості відбудуться о восьмій годині вечора у номері 26 на другому поверсі готелю «Ультрамаринований пес», що колись належав літописцю Пилипа Македонського.

- Пес чи готель?

- Готель. Літописець пса теж мав, але не ультрамаринованого, а сіро-буро-малинового, до того ж сей факт до ювілею прямого відношення не має.

- Напевно, пес літописця критично ставився до політики Пилипа Македонського?

- На урочистостях ви можете висловити свою особисту думку стосовно політики Пилипа Македонського, якщо ваша думка і не вкладається в офіційно визнане тлумачення ролі й місця Пилипа в історичному процесі. У нас демократична країна, ні вам, ні псу ніхто рота затикати не збирається. Конституція СРСР, - співрозмовник Олексія Григоровича додав до голосу металу, - у всьому світі визнана за найкращий і найдемократичніший основний закон держави і є взірцем для країн усього світу, тому що ґарантує нашим трудящим такі права і такі свободи, які і не снились гнобленим трудящим в США та інших країнах капіталістичного табору, і в першу чергу - свободу слова, свободу совісті і їхнє недоторканне право на об’єднання в громадські організації. Тільки ви повинні завчасно подати до ювілейної комісії, яка діє винятково на засадах поміркованого прогресуі в межах закону, тези свого виступу. Як казав таємний агент Бретшнейдер… ²¹⁾

- Я категорично засуджую вчинок Гаврила Принципа ²²⁾ і не збираюсь опонувати літописцю Пилипа Македонського, оскільки впевнений, що його сіро-буро-малиновий пес був, як і я, зізнаюсь, гетеродоксом, - перепинив Швайку майор Бузина, - і погляди, гадаю, у нас є спільні. Цьому зобов’язують мене демократичні принципи діяльності вашої ювілейної комісії та історична правда, тлумачення якої не може залежати від наукової догматики. Тому що, якщо взяти естетичний бік справи…

- Нагадаю, кухар-окультист Юрайда казав, що всі естети - педерасти, оскільки гомосексуалізм випливає із самої суті естетизму, - зауважив співрозмовник Олекіся Григоровича на тому кінці дроту.

- До холери! Гетеродокси ²³⁾ не підпадають під цю категорію. То ортодокси - гомосеки, а я ж не ортодокс, - заперечив майор Бузина.

Кілька секунд телефон мовчав.

- Де ви, пане голово ювілейної комісії, куди поділися? - запитав у рурку стурбований мовчанням свого співрозмовника майор Бузина.

- Я тут, пане гетеродокс.

- Чому замовкли?

- Я мовчки схиляю голову перед універсальними знаннями мого шановного друга і вітаю його за виняткову обізнаність та наукову принциповість. З похиленою головою буду чекати о двадцятій годині. Готуйтесь до доповіді. З належною увагою її буде вислухано. Адресу явки називати не буду - шановний друг, як професіонал, має її пам’ятати.

- Пам’ятаю і буду секунда в секунду.

Майор Бузина поклав рурку і поглянув на циферблат годинника.

Стрілки показували пів на восьму.

Майор Бузина прибрав зі столу усі папери, акуратно розіклав їх на полички сейфу, із схованки, яку влаштував за робочими справами агентури, дістав пляшку горілки «Українська з перцем», а разом з нею пістолет, який він вирішив узяти додому, щоб підготувати табельну зброю до тривоги, не чекаючи п’ятниці, і показати Олесеві Бузині-молодшому: хай порівняє синок батьків пістолет з подарунком, який він привіз йому після московського відрядження. Зброю поклав у кобуру і загорнув вощеним папером. Опечатав сейф, одягся, замкнув кабінет і не досить поспішливим кроком, яким мусить із зосередженим виглядом опер-агентурист бігати з 8-ї ранку і до «упору», хоча й не надто маєстатично - час підпирав, попрямував коридором і сходами вниз на вихід, щоб рівно о восьмій годині вечора зустрітися зі своїм приятелем Йосипом Швайкою, який завжди зупинявся у другому корпусі готелю «Театральний» під назвою «Мелодія» (колишня «Прага»), що містився майже навпроти центрального входу до будинку КДБ УРСР на вулиці Володимирській, 33 (навскіс) і прямо навпроти ґанку будинку на вулиці Володимирській, 35, спорудженого архітектором Олександром Вікентійовичем Беретті, сином Вікентія Івановича Беретті, у кінці 40-х років 19-го століття, який при особистому сприянні секретаря ЦК КП(б)У Лазаря Мойсейовича Кагановича і відповідного акту від 28 жовтня 1927 року було надано в розпорядження Історичної секції ВУАН, якою керував професор Михайло Сергійович Грушевський ²³⁾ (Йосип Швайка не любив, коли хтось запізнювався на зустріч з ним). Вулиця в ті часи, коли тут працював професор Грушевський, називалась іменем російсько-українського письменника Володимира Галактіоновича Короленка; 1934-го року Історичну секцію ВУАН було виселено, будинок зайняв ЦК КП(б)У, щоб 1936-го року передати його для користування ГУДБ НКВС УСРР, де, до переселення на 4-й поверх будинку № 33, колишній кабінет професора Михайла Сергійовича Грушевського займав народний комісар внутрішніх справ Всеволод Апполонович Балицький, а тепер у ньому розміщується приймальня КДБ УРСР і бюро перепусток.

Майор Бузина підійшов до центрального КПП, вийняв з нагрудної кишені посвідчення, війнув ним перед прапорщиком, той недбало кивнув головою: «Проходьте», - майор Бузина сьогодні проходив туди-сюди чи не вп’яте, - і тут його за рукав схопив виконуючий обов’язки начальника секретаріату Управління старший лейтенант Спірохін, за яким залишилось прізвисько «Петька», попри те, що його начальник Василь Іванович Борозний, на прізвисько Чапаєв, щойно подав рапорт про відставку:

- Грлигорлію Олексійовичу, одну хвилинку, добрле, що я вас спіймав, - хекаючи, говорив новопризначений виконуючий обов’язки начальника секретаріату 5-го управління. - Щойно подзвонив полковник Вєліканов з інспекції, терлміново прлосить занести усі ваші конспекти дирлективних документів і зошити з прлофесійного навчання для перлевірлки.

- Хай йому грець, - лайнувся майор Бузина. - У мене запланована явка на 20-у годину, я ж можу запізнитися! А чи завтра не можна віддати йому мої зшитки?

- Ні, він каже, що лише сьогодні і ні в якому рлазі не завтрла.

- Слухаюсь, - підкорився майор Бузина.

Він знав, що невиконання вказівки працівника інспекції може мати досить сумнівні наслідки, в той час, як стосовно рівня своїх конспектів сумнівів він не мав.

«Вєліканов буде мене перевіряти, - майнуло в голові. - Значить, серйозно і без варіантів» - у полковника Вєліканова прізвисько було «Меч Мухи».

Услід за старшим лейтенантом Спірохіним Олексій Григорович піднявся до свого кабінету, взяв із сейфу зошити, поперегортав і залишився задоволеним.

«Хай перевіряють», - подумав він і передзвонив Йосипові Швайці:

- Кіндрате Наумовичу, - проказав Олексій Григорович, дотримуючись про всяк випадок в присутності старшого лейтенанта Спірохіна конспірації, - я мушу попередити, що у зв’язку з непередбаченими обставинами наша зустріч переноситься на півгодини пізніше.

- Чергові вилазки підступних ворогів, які потребують вашого нагального втручання? - з розумінням запитав співрозмовник на іншому кінці дроту.

- Ви майже вгадали, - сказав майор Бузина.

- Згода. Ти борюкайся там з ворогами, а я ще встигну до твого приходу поборюкатись з ревматизмом. Зараза, не до часу розігрався. Добре, що ліки маю.